До великої війни Володимир Мукан працював журналістом та піарником, організовував найбільший у країні фестиваль ретроавтомобілів Old Car Land. Після повномасштабного вторгнення пішов добровольцем у 118-ту бригаду територіальної оборони. Щоправда, там йому двічі відмовляли і лише на третій раз взяли до війська.
“Володя був єдиний хлопець на потоці української філології Київського національного університету імені Т. Шевченка випуску 2011 року. Потім став аспірантом, захистив кандидатську дисертацію, — згадує одногрупниця Героя Олена Харченко. — Його усмішка заряджала всіх, хто був поруч із ним”.
Одним із близьких друзів бійця був його колега-журналіст Ельдар Сарахман. “Ми один одного жартома називали ненормальними, бо мали купу енергії розворушувати всіх навкруги для якихось справ, — каже журналіст і нині військовослужбовець ЗСУ Ельдар Сарахман. — Мені імпонувало, що в нього завжди була проукраїнська позиція і що спілкується тільки рідною мовою. Володя ніколи ні під кого не підлаштовувався, а був вірний своєму серцю.
Ми завжди працювали у парі. Володя любив пригоди. Бувало, потрапляли в якусь халепу, і я вмирав зі сміху, як він “вирулював”. Якщо виникали якісь проблеми, Володимир завжди казав, що ми не можемо змінити умови, але маємо далі працювати чесно і якісно, змінювати середовище. А скільки він наїздився бездоріжжям заради гарного кадру!”
24 лютого застало Володимира Мукана у столиці. Він забрав дружину, дітей та поїхав до родини у Черкаси. Якийсь час працював дистанційно, потім пішов до військкомату. Спочатку йому відмовляли, бо досвіду служби в армії не мав. Але на третій раз таки взяли до 118-ї територіальної бригади. Володимир починав солдатом, стрільцем, а за рік виріс до офіцера та дістав звання молодшого лейтенанта. Став заступником командира стрілецької роти з морально-психологічного забезпечення.
“Володя не раз казав, що йому випала велика честь захищати Україну, — додає Ельдар. — 28 квітня друг подзвонив, і вся наша розмова звучала наче якесь прощання. Ніби мимохідь сказав: “Яке прекрасне, яскраве життя у мене було”. А наступного дня під Бахмутом під час артилерійського обстрілу Володю зачепило осколком міни. Друга евакуювали, проте не змогли врятувати...”
Офіцера не дочекались вдома дружина, двоє маленьких синів, батьки та сестра. Поховали Володимира Мукана у Черкасах на Алеї Слави.
