“Я не хотів помирати ворогом народу”. Вражаюча історія вояка УПА, якого днями оголосили реабілітованим

"Коли дізнався, що сучасна молодь іде воювати, заплакав. З радості! Таки є ще дух в наших людей. Узяли зброю та пішли боронити Україну!" - каже 97-річний повстанець Петро Мартинюк на псевдо “Дуб”.

Фото Діани Квасневської
Фото Діани Квасневської

Національна комісія з реабілітації жертв політичних репресій оголосила Петра Мартинюка реабілітованим. Минулого тижня чоловікові урочисто вручили відповідні документи. Я поїхала на Волинь, аби привітати його і з перших уст почути дивовижну історію життя повстанця.

...Петро Мартинюк живе в одній із чотирьох квартир на другому поверсі невеликого будинку у Володимирі-Волинському. Двері мені відчиняє молода жінка — двоюрідна праправнучка дружини повстанця Олена. Коли його кохана Ольга померла, чоловік запросив Олену із сином жити разом з ним.

Вузьким коридором проходжу в маленьку кімнату. На підвіконні — квіти, які подарували панові Петру з нагоди вручення документів про реабілітацію. Чоловік сидить на ідеально застеленому ліжку. Побачивши мене, підводиться, подає руку для вітання. Сідаємо за стіл.

“ТАТО БУВ У ПЕТЛЮРІВСЬКІЙ АРМІЇ”

Петро Мартинюк розповідає, що народився у селі Роговичі на Волині. Мав двох братів.

“Сім’я жила бідно. Мали хіба гектар землі, — згадує чоловік. — Тато був у петлюрівській армії, але не хотів мені розказувати. Я дізнався про це тільки з початком Другої світової. Він читав підпільний патріотичний журнал. Ховав від нас. Та я ще 12-річним брав його без дозволу. Перечитував від початку до кінця”.

У 1940 році пан Петро вступив на спеціальність автотракторна механіка у львівський технікум. А наступного літа потрапив на практику на спиртзавод у Конюхах Локачинського району.

“Мене взяли водієм, — каже. — Якось із директором поїхали до Львова по матеріали. Там залишились ночувати. А близько четвертої ранку почув гуркіт... Над Львовом стояв туман. Почались обстріли”. Німеччина атакувала СРСР.

...Пан Петро закашлюється. Через проблеми з бронхами усі зимові свята провів у лікарні. Запевняє, що йому вже легше, відпиває трохи чаю, поправляє слуховий апарат і розповідає далі.

“Ми одразу виїхали з міста. Та в Кам’янці-Струмиловій (тепер Кам’янка-Бузька на Львівщині. — Авт.) нас затримали червоноармійці. Машину забрали, директора та іншого водія відправили до війська. А мене пустили додому. Я пішов пішки”. Ішов декілька днів. За три кілометри від Горохова його зупинили німці. Пан Петро піднімає руки та показує, як ішов, коли його конвоювали до міста: “Затиснув руки у замок та поклав на голову. Якби опустив — розстріляли б”.

Уранці наступного дня німці послали затриманих збирати тіла загиблих на полі бою...

“Дали простирадла, лопати... Ми мусили збирати дані про загиблих радянських солдатів і німців — у перших вони були в кишенях гімнастерки, в німців — на металевих табличках, — згадує чоловік. — Ми були брудні. Тоді німці сказали вибрати щось зі складу та перевдягнутись. Я взяв чоботи, сині штани та чорну кофтину, через що потім поплатився...”

Чоловіка відправили до військовополонених радянських солдатів. Серед них Петро Мартинюк побачив свого напарника-водія. Його теща, чешка, зуміла домовитись, аби хлопців випустили. Вони попрямували додому. Та в одному з сіл їх знову затримали німці. Глянувши на одяг пана Петра, звинуватили його у тому, що він — комісар.

“Стали бити, я розплакався, — згадує чоловік. — Згодом німецький офіцер відпустив нас. Я викинув ті штани й прийшов додому в кальсонах...”

ТАКИЙ ТВЕРДИЙ ЯК ДУБ!

Пан Петро дістає із тумби під телевізором своє фото. “Тут мені 19, — каже. — Мати попросила зробити знімок, коли йшов в УПА. Мій брат Василь був серед повстанців, — чоловік показує рукою на портрет брата, що висить на стіні поряд із іконою Богородиці. — Запропонував і мені долучитися до УПА. Мама просила батька, щоб переконав мене не робити цього, але тато відповів: “Я його знаю, він усе одно піде!”

/storage/2020/02/13/image/md_HUCd_03-7-2.jpeg

На цьому фото Петру Мартинюку — 38 років.

У березні 1943 року Петра Мартинюка відправили на старшинський підпільний вишкіл у село Мачулки (нині Мочалки на Волині). “Нас, 30 людей, вчили користуватися радянською та німецькою зброєю, вчили тактики, історії, пояснювали, за що боремось, — згадує чоловік. — Мені придумали псевдо “Дуб”, бо такий твердий як дуб. Згодом розвідка доповіла, що німці хочуть спалити українські села. 22 травня 43 вояки виїхали до села Синявка. Зійшлися з німцями у чистому полі. Мене поранили в ногу — куля пройшла наскрізь через п’яту. Привезли вже з померлими до лікарні”.

Пан Петро показує, куди поцілила куля та де вийшла. “Лікарі хотіли ампутувати, — каже. — Але я заявив їм: як вмру, то з ногою! Попросив, щоб мене відвезли до чужої хати біля поля. Люди прийняли — тоді вже всі знали, хто ми. Я попросив, щоб батько покликав знайомого лікаря, що був фельдшером у петлюрівській армії”. Ногу врятували. Через три місяці він уже міг ходити з паличкою. Його призначили на підпільну роботу — референтом служби безпеки УПА із добору кадрів на навчання військової округи “Січ-Степ”.

Під час одного з завдань взимку переходив річку першим.

Провалився у воду, застудив бронхи. Довго лікувався... Коли одужав, мав вийти на зв’язок із побратимами. Та на вокзалі його побачили радянські військові...

МАРТИНЮК БУВ В УПА

“Що було робити? — розповідає чоловік. — Сказав військовим, що я мобілізований в армію, але відстав від своїх, бо бігав до туалету (саме тоді з вокзалу відправлявся поїзд з солдатами). Тоді вони наздогнали вагон і посадили мене. Старшим вагона був батько моєї зв’язкової. Я йому моргнув, тож він дописав мене у список мобілізованих”.

/storage/2020/02/13/image/md_vrhJ_03-15.jpeg

Такий портрет пан Петро зробив на прохання мами — перед тим, як доєднався до УПА.

Довелося відслужити у Харкові. Потім викладав у Ромнах на Сумщині — розповідав про будову двигуна. Але знайшлися люди, які “настукали”, що Мартинюк був в УПА...

“Мене привезли до Харкова, знущалися, вимагали, щоб я зізнався, ким був в УПА, — каже. — Я не признався. Справу відправили до Москви, а мене перевели у тюремну камеру на шістьох в’язнів”.

П’ять місяців пан Петро був у камері серед смертників у Харкові.

/storage/2020/02/13/image/md_SGVU_03-10.jpeg

Василь, брат пана Петра, теж був серед повстанців.

“15 червня 1945 року начальник тюрми зачитав вирок: рішенням особливої наради у Москві мені присудили 10 років табору. Попросили розписатись. Я не бачив суддів, нікого”, — пан Петро на мить замовкає, тримається за серце. — Ув’язнення відбував у норильських таборах ГУЛАГу”.

Там видобували нікель. Перші роки працювали по 16 годин.

“Цілий день на морозі. Їсти давали якусь юшку. Спали на нарах — бригада з 30 людей в одній кімнаті, — голос пана Петра хрипне. Він надпиває чаю. — Я постійно думав, як не померти. Бачив, як тут ставляться до мертвих... Пам’ятаю, на прохідній охоронець рахував мертві тіла, які мали поховати, кожне колов багнетом — щоб живі не втекли. У землю загортали бульдозером”.

Чоловік замовкає, опускає голову. Чути тільки цокання годинника.

“Так Бог дав, що я вижив, — зітхає. — Молився, коли мав можливість. Не лягав спати, доки не промовлю “Отче наш”. Мав у гаманці ікону Матері Божої ще з часів УПА — мама дала, коли пішов воювати. Потім її вкрали...”

“Я НЕ ВОРОГ, ЛЮДИ!”

Чоловік пригадує, що саме у той час познайомився з майбутньою дружиною, вона теж була в УПА — мала псевдо “Ліщина”.

“Ольга була з Волині, — розповідає. — Я пообіцяв їй: “Обов’язково тебе знайду”. Після 10 років у таборі Петро Мартинюк мусив прожити ще п’ять років на виселенні — через те, що брав участь у Норильському повстанні політичних в’язнів проти сваволі табірної адміністрації.

Влаштувався налагоджувати верстати. І почав у Норильську шукати Ольгу...

“Дізнався, де вона. Попросив знайомого, щоб забрав її до себе, я а після роботи прийду. Навіть шампанського купив! — сміється. — А вона забула мене! Я одразу сказав, що хочу одружуватись. Ольга розгубилась. Але коли запитала знайомих зі села, вони одразу сказали, щоб ішла за мене. Ми все життя прожили разом”.

У 1960 році сім’ї вдалося повернутися на рідну Волинь.

“Я так хотів до України! А в паспортному столі мене не хотіли приписувати у рідного брата. Сказав, що все одно тут буду жити. Повторював: “Я не ворог, люди, я приїхав додому”. Згодом, коли у Володимирі-Волинському запускали цукровий завод, нас узяли на роботу. А за 10 днів дали квартиру, — пан Петро показує фотографію із дружиною. — Мене бандерівцем називали. Кагебісти казали людям зі заводу стежити за мною”...

Аж у 1990-х зміг жити, не озираючись. “Думав лише, що якось жаль помирати ворогом народу, я боровся за незалежність України, — каже. — Добре, що таки дочекався реабілітації”.

/storage/2020/02/13/image/md_xvqt_03-9.jpeg

Дружина героя теж була у лавах УПА. Її псевдо — Ліщина.

Є НАДІЯ НА КРАЩЕ!

Пан Петро каже: йому важко зрозуміти, що нині відбувається у країні. “Продати собаку, аби заплатити за комунальні послуги? Це ганьба якась!” — обурюється. Пенсія у чоловіка — 2500 гривень, ще є доплата за орден “За мужність”, який дали у 2009 році.

І за те, що був бійцем УПА, — щомісяця 300 гривень. Згадує, як сидів зі своєю Олею й побачив по телевізору, що молодь йде в АТО. “Я заплакав... Сказав Олі, що з радості! — у блакитних очах знову сльози. — Таки є ще дух в наших людей. Узяли зброю та пішли боронити Україну! Тож надія на краще майбутнє у нас є”.

Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.

Читайте також про те, як 97 років тому бійці Холодного Яру повстали в Лук’янівській в’язниці

Автор: Діана Квасневська
Подробиці
Фото: Defense Express

Військові керівники Польщі переконані, що дані сильно завищені. А як все насправді?

15.07
Подробиці
Фото: з відкритих джерел

У Кремлі думають, що Росія, переживши жорсткі санкції Заходу, може витримати і подальші економічні труднощі.

15.07
Подробиці
Фото: АрміяІнформ

Таємні фахівці ГУР паралізували роботу великого російського заводу.

15.07
Подробиці
Фото: з відкритих джерел

Виявляєть, що станом на зараз 145 тис. силовиків-пенсіонерів призовного віку не мобілізовані.

15.07
Подробиці
Фото Генштабу ЗСУ.

Командир анонсує, що з наказу військового керівництва "ми десь почнемо бити".

15.07
Подробиці
Фото поліції у Львівській області.

У Львові чоловік напав на дітей, які хотіли допомогти йому та викликати швидку.

15.07
Подробиці
Фото з Вікіпедії.

Трамп вважає, що треба "змусити росіян відчути біль", аби всадити Кремль за стіл переговорів.

15.07
Подробиці
Фото Нацполіції України.

Дівчина та її потенційний бойфренд разом пили алкоголь, після чого чоловік заснув.

15.07
Подробиці
Фото з Вікіпедії.

На думку Медведєва, ультиматум Трампа має театральний характер. А от Пєсков визнав серйозність заяв американського лідера.

15.07
Подробиці
Фото СБУ.

Мешканець Львова хотів підірвати багатоповерхівку у Рівному у режимі онлайн. Його затримала СБУ.

15.07
Судові історії
Фото ssu.gov.ua

Суд не знайшов підстав для призначення жінці м'якшого, аніж передбачено законом, покарання.

15.07
Подробиці
Фото: wikimedia.org

Президент України Володимир Зеленський отримав неочікуваного союзника у Білому домі. І це не сам президент США, який цього тижня схвалив постачання зенітних комплексів Patriot, а його дружина, Меланія Трамп.

15.07
Здоров'я
Фото freepik.com

У період між 24 і 28 тижнями вагітності варто пройти глюкозотолерантний тест.

15.07
Подробиці
Фото: strazgraniczna.pl

Прикордонна служба Польщі була змушена втрутитись в аеропорту Гданська через двох нетверезих пасажирів.

15.07
Подробиці
Фото: t.me/ministry_of_defense_ua

Начальник ГУР МО України Кирило Буданов взяв участь у брифінгу для спеціального представника президента США Кіта Келлога.

15.07
Подробиці
Фото: wikimedia.org

Прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан зробив заяву про "примусову мобілізацію" в Україні та закликав ЄС втрутитися.

15.07
Подробиці
Фото: wikimedia.org

Президент Дональд Трамп схвалив план, згідно з яким європейські союзники купуватимуть американське військове обладнання на мільярди доларів, яке може бути передано Україні.

15.07
Подробиці
Фото: telegram.org

Безпілотники влучили у стратегічний завод "Енергія" у Липецькій області РФ: над ним піднімається дим.

15.07
Подробиці
Фото army.info.

Операцію вдалося провести без втрат серед українських бійців.

14.07
Подробиці
Фото з Вікіпедії.

50 днів теоретично дають Росії час запустити ще до 25 000 безпілотників та ракет по Україні, пише видання.

14.07
Подробиці
Ліза Ющенко з донькою / © instagram.com/liza_u.

Єлизавета Ющенко була заміжня за сином експрезидента України Віктора Ющенка, від якого народила доньку. Після їхнього розлучення вона разом з дитиною живе в Росії.

14.07
Подробиці
Фото зі сторінки Юлії Свириденко у Фейсбук.

Критичний допис Безуглої з'явився незабаром після того, як президент України Володимир Зеленський озвучив можливу перестановку в уряді.

14.07
Подробиці
Фото Суспільного.

Загалом покарання за допомогу окупантам отримали три зрадники.

14.07
Подробиці
Скриншот з відео

Президент США Дональд Трамп заявив, що Україна отримає більше батарей та ракет Patriot від третіх країн "дуже скоро, протягом кількох днів".

14.07
Подробиці
Фото слідство.інфо

Телешоу коштувало прокурору посади. Дружина випадково розкрила незадекларований будинок.

14.07
Подробиці
Фото: x.com/Tatarigami_UA

Через півтора місяця на аеродромах стратегічної авіації "Бєлая", "Енгельс" та "Олєнья" ще досі лежать рештки Ту-95МС та Ту-22М3.

14.07
Подробиці
Фото: telegram.org

Внаслідок ракетного удару України по Коренево в Курській області загинули понад десяток російських військовослужбовців зі 155-ї бригади морської піхоти Тихоокеанського флоту. Серед них – щонайменше шестеро високопоставлених офіцерів.

14.07
Подробиці
Фото: Офіс президента

Президент України Володимир Зеленський сьогодні, 14 липня, повідомив, що планує змінити главу уряду. Замість Дениса Шмигаля прем'єр-міністром може стати Юлія Свириденко.

14.07
показати більше