Роман Кліза народився й виріс у Ковелі Волинської області. Після школи вивчився на електрика, багато років працював за кордоном. Наприкінці 2021 року повернувся до України, розуміючи, що от-от почнеться велика війна. Без вагань став на захист рідної країни у перші дні повномасштабного вторгнення.
“Роман дуже добрий, спокійний, врівноважений, турботливий, — каже дружина Оксана. — А ще він завжди був патріотично налаштований. Його родина постраждала від радянської влади — ті, хто вижив під час Голодомору, рятуючись, виїхали з Полтавщини на Волинь. Роман з дитинства чув розповіді про той страшний час”.
...“24 лютого 2022-го привіз маму з лікарні, а тоді пішов у військкомат, — розповідає 43-річний Роман Кліза. — В обід передзвонив дружині, повідомив, що взяли у військо”. “У мене був шок і розпач, — признається Оксана. Сказала чоловікові: “Ти міг не йти, адже не проходив навіть строкову службу”. Роман відповів: “А якщо всі скажуть, що не мають воювати, що тоді буде з країною?! Я йду захищати тебе, маму й Україну”.
26 лютого Роман Кліза прийняв присягу й став аеророзвідником. “У складі сотої бригади ТрО спершу ніс службу біля білоруського кордону. А навесні 2023 року поїхали на Лиманський напрямок, — згадує воїн із позивним “Фред”. — Там керував дроном, займався розвідкою. Ворог постійно штурмував, бив з артилерії, вертольотів, скидав керовані авіабомби. Але наша бригада не здала жодної позиції”.
Фото надав співрозмовник
4 грудня минулого року “Фред” разом із побратимами виїхав на позицію, вже доходили до бліндажа, коли неподалік вибухнув ворожий дрон-камікадзе. “Далі нічого не пам’ятаю”, — каже Роман.
“Я знала, що того дня в Романа вихідний, тому не розуміла, чому він не виходить на зв’язок, — каже Оксана. — Лише потім довідалася, що почалося загострення на лінії фронту”. Близько сьомої вечора їй подзвонив командир: “Роман поранений, його привезли в стабпункт, будуть оперувати”.
У Слов’янську воїну провели трепанацію черепа й видалили осколок (інший пройшов навиліт, ще залишились дрібні, які вирішили не чіпати). Також лікарі вилучили осколки з правого плеча та ніг. “Унаслідок поранення Роман зазнав значної крововтрати, — розповідає далі дружина. — Тож у стабпункті провели пряме переливання крові від донора. Я дуже вдячна цій людині, яка долучилась до порятунку його життя”.
Важко пораненого бійця перевезли до лікарні імені Мечникова в Дніпрі, де стабілізовували його стан. А згодом літаком евакуювали до столичного госпіталю, куди й приїхала дружина. Дев’ять днів після поранення Роман був у комі. “Спершу в реанімацію дозволяли зайти всього на дві хвилини, — ділиться. — Роман лежав увесь забинтований, обличчя посічене й набрякле, роздута шия. Він був під’єднаний до апарата ШВЛ”. Жінка прошепотіла: “Я поруч. Все буде добре. Люблю тебе!”
Отямившись, Роман побачив свого друга Юрія та дружину. За словами Оксани, спершу чоловік не міг зрозуміти, що з ним сталось. Хотів встати, але не зміг — через важку черепно-мозкову травму (ушкодження зазнала ділянка правої частини головного мозку) йому паралізувало ліву частину тіла. Та чи не найбільшу небезпеку становив осколок, який зупинився біля аорти.
1 січня цього року Романа Клізу евакуаційним потягом доправили в реанімаційне відділення військового госпіталю у Львові. “Згодом почав заняття з реабілітологом, але вставати чи робити різкі рухи не можна було, щоб не зрушився осколок. А наприкінці січня став потроху пересуватись на кріслі колісному, але більшу частину часу змушений був лежати”, — каже аеророзвідник.
Фото надав співрозмовник
На початку квітня хірурги лікарні святого Пантелеймона видалили півторасантиметровий осколок з його грудей. “Лікарі попереджали про можливі ризики, але зробили все на найвищому рівні, операція пройшла успішно”, — з вдячністю каже Оксана. “Нарешті мені дозволили вставати, — ділиться Роман. — Вже ходжу самостійно, спираючись на чотириопорну милицю”.
Згодом столичні лікарі поділились, що за десять років війни це 14-й випадок, коли осколок застряг за міліметр від дуги аорти й життя воїна вдалось врятувати. Також медики вражені тим, що після такої важкої черепно-мозкової травми Роман все усвідомлює, може говорити, читати, писати, ходити й повертається до активного життя.
Минулого місяця Романові Клізі провели третю операцію, під час якої закрили великий дефект кісток черепа титановими пластинами. Його стан набагато поліпшився, він навіть став відчувати паралізовану ліву руку. Щодня поряд з Романом — 66-річна мама Любов і дружина Оксана, яка часто готує його улюблену страву — запечені ребра з картоплею. “Він справжній чоловік! Хай як важко було, ніколи не чула від нього скарг чи нарікань, — зауважує Оксана. — Навпаки, Роман завжди знаходив слова, аби заспокоїти мене”.
Фото надав співрозмовник
Роман Кліза докладає чималих зусиль, щоб відновити свій фізичний стан. І хоч попереду ще тривала реабілітація, він уже будує плани — хоче власноруч звести будинок для своєї сім’ї.