Зі Святославом Вакарчуком ми зустрілися напередодні Нового року. До політика назбиралося чимало запитань за час його роботи в парламенті. На жаль, суворі часові рамки не дозволили нам поставити усіх запитань, які ми підготували. Та все ж встигли обговорити декілька тем, які цікавлять суспільство.
— Святославе, точиться чимало дискусій стосовно вашого концерту в Білорусі. Як ви прокоментуєте свої рішення виступити в цій країні?
— Оскільки Конституція дозволяє творчу діяльність, то я продовжуватиму давати концерти. Є певні червоні лінії, які не перетну. Ми не виступаємо на заходах олігархів чи людей, щодо політичних поглядів чи статків яких маємо сумнів. Не маємо нічого спільного з країною-агресором. За останні п’ять років ми дуже рідко виступаємо на закритих заходах. А інших червоних ліній для нас немає.
— Вже чотири місяці ви працюєте в парламенті. Не шкодуєте, що повернулися в політику?
— Творчістю, як бачите, я не переставав й не перестаю займатися. Це моє покликання. А основна місія у Верховній Раді — привести в політику якомога більше нових, порядних, професійних людей. Ну й запровадження якихось принципів, правил поведінки, які є нетиповими для українського парламенту, але важливими для нас. Тому, безперечно, не шкодую.
— Ваша колега Юлія Клименко в інтерв’ю “Експресу” нарікала, що монобільшість не виносить у сесійний зал законопроекти “Голосу”. Чи відчуваєте, що маєте зв’язані руки в парламенті?
— Певна дискримінація законопроектів, авторами яких є депутати не з монобільшості, дійсно існує. “Слуги народу” роблять усе, щоб проходили саме їхні законодавчі ініціативи. Це не сприяє парламентаризму. В багатьох моїх колег наростає невдоволення цим. Питання не в наших амбіціях. Просто в парламенті має бути співпраця. За останні декілька тижнів, можливо, тому, що “Слуги народу” злякалися свого турборежиму, чи тому, що в них закінчилися законодавчі ініціативи, є випадки, коли наші закони потрапляють у сесійний зал й навіть голосуються. Серед них, зокрема, законопроект про прирівнювання сепаратних переговорів з країною-агресором до державної зради. Тому ситуація двояка. Сказати, що абсолютно не приймаються наші закони, не можна.
— За даними Комітету виборців, фракція “Голосу” найчастіше з інших фракцій голосує в унісон зі “Слугою народу”...
— Це не так! Може, ми голосуємо в унісон зі “Слугою народу” більше, ніж інші фракції, але є багато законів, стосовно яких виступаємо жорстко проти. У нас немає жодної політичної домовленості зі “Слугою народу”. “Голосу” байдуже, хто є автором закону — монобільшість чи інші фракції. Ми розглядаємо його на предмет того, наскільки він корисний країні, чи відповідає принципам партії “Голос”. Наприклад, багато економічних ініціатив з тих, які сьогодні влада пропонує, ми підтримуємо.
— У деяких випадках саме голоси вашої фракції були визначальними. Чи в майбутньому можлива коаліція “Голосу” та “Слуги народу”?
— У якийсь момент, ще на початку розмов про можливі коаліції, ми прийняли для себе рішення, що для “Голосу” є принциповою позиція, з якою ми йшли на вибори. Ми не готові її змінювати, не готові продавати політичні рішення, не готові ні з ким об’єднуватися заради влади. Я думаю, що питання коаліції зі “Слугою народу” не стоїть на порядку денному. Адже принципів, про які я кажу, монобільшість часто не дотримується. Це передусім конституційна гігієна. Адже якщо люди вважають, що правильні кадри на посадах важливіші, ніж інституції, то це не наші союзники. Це моя найбільша претензія до сьогоднішньої влади.
— Яким бачите шлях розв’язання війни на Донбасі? Голова вашої фракції Сергій Рахманін висунув ідею замороження конфлікту...
— Мені не подобається визначення “заморожений конфлікт”. Але проблема в тому, що іншого ніхто не придумав. Після свят ми представимо детальний план нашого бачення розв’язання ситуації на Донбасі. Якщо коротко, то починати треба не з ефемерного, бутафорського, а з реального, тривалого, всеохопного припинення вогню. Всеохопне — це не лише на лінії розведення, а тривале — щонайменше на рік. Це покаже реальне бажання противника до миру. І лише після того можна починати думати про політичне врегулювання. Не можна домовлятися про політику з тими, хто не хоче зупинити війну. Позиція в цьому питанні — основна відмінність у принципах “Голосу” і української влади. Цікаво, що позиція, котру сьогодні представляє Володимир Зеленський, певною мірою є продовженням політики Петра Порошенка. Це, можливо, одна-єдина річ, яка їх об’єднує. Тому що той і той кажуть, що мінські домовленості треба виконувати, і Україна їх виконуватиме, інакше втратимо підтримку наших закордонних партнерів.
— А яка ваша думка з цього приводу?
— Якщо нашою найбільшою метою є підтримка закордонних партнерів, то це (виконання мінських домовленостей. — Авт.) доцільно. Але якщо нашою метою є збереження суверенітету та територіальної цілісності й повернення на українських умовах Донбасу та Криму, то треба критично подивитися на ті речі, що записані в мінських домовленостях, і зрозуміти, що їх треба змінювати. Навіть Ангела Меркель на пресконференції в Парижі натякнула, що мінські домовленості мають бути гнучкими. Ми — єдина фракція, котра голосувала проти продовження закону “Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей”. Це дамоклів меч чи граната, котра може вибухнути в будь-який момент.
— Перейдімо до питання відкриття ринку землі. “Голос” не підтримав цього законопроекту в першому читанні. Чому?
— Під час передвиборчої кампанії ми заявляли, що виступаємо за врегулювання продажу землі в Україні. Продовжувати статус-кво, який був створений в 2000 році із запровадженням мораторію на продаж землі, неприпустимо. Це не зробить нікого щасливішим — ні власників паїв, ні фермерів, ні загалом українську економіку. Ми не вважаємо, що будь-який закон про продаж землі — краще, ніж нічого. Ми вважаємо, що той закон, що був прийнятий в першому читанні, призведе до появи ще потужніших агрохолдингів, котрі насправді перетворяться на земельних олігархів. Ми пройшли приватизацію в 1990-х роках. Тоді з’явилося 10 — 20 надбагатих людей, котрі практично забрали все. Це одна з причин нашої сьогоднішньої бідності та корупції. Ми не хочемо більше таких помилок. Тому “Голос” вважає, що, поки не знайдено моделі, коли малий та середній фермер буде захищений, дозволяти продаж землі не можна.
— За даними руху “Чесно”, чоловік депутатки “Голосу” Наталі Піпи працює помічником на громадських засадах в депутатки “Голосу” Галини Васильченко, а чоловік Васильченко — помічник Піпи. Як ви це оцінюєте?
— Як я знаю, чоловіки допомагали своїм дружинам під час виборів і є членами команди. Якщо вони є якісними помічниками, працюють на громадських засадах, то я не бачу в цьому проблеми. Я б хотів порадити нам всім, з од-ного боку, бути пильними, а з другого — не шукати чорної кішки в темній кімнаті.
— Чи спілкуєтеся ви особисто з президентом Зеленським?
— Ми мали з ним розмову — про переговори у нормандському форматі та ситуацію на Донбасі. Це була достатньо чітка розмова, обмінялися своїм баченням. У своїй телефонній книзі не маю його номера, але думаю, що для мене не проблема при потребі з ним зв’язатися.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про найбільші провали та перемоги у роботі ВР за перші 100 днів
