Ялинка - це вже немодно!

Цей сплетений із колосків символ відомий у нашому народі ще з дохристиянських часів. Народознавці кажуть, що дідух здавна був символом кiнця одного та початку наступного року. Його ще називали дідом -- і він означав зв'язок з предками, символізував дух дідів-прадiдiв.
То звідки бере свій початок дідух? Які традиції пов'язані з ним в українському народі?
Про це "Експресу" розповіли Леся Горошко, науковий співробітник Інституту народознавства НАНУ, та Ярослав Осадца, народний майстер з
Тернополя, який досліджує i виготовляє дідухiв.
-- Сьогодні українці "бойкотують" ялинки, натомість вирішують ставити дідуха. А може, це історична, так би мовити, помилка?
Я. Осадца: -- Ні, це правильно. Бо ця традиція дідуха давніша, аніж традиція ялинки. Тож зрозуміло, що люди повертаються до свого. Крім того, шкода рубати ялинки та нищити природу. Ця думка -- давня. Адже колись українець не міг дозволити собі зрубати живе дерево.
-- Як давно в оселях наших людей з'явився дідух?
Л. Горошко: -- Дідух -- це найпоширеніша назва. Однак не єдина. Його ще називають дід, колядник, сніп, король. Традиція дідуха сягає
дохристиянських часів. Сама назва говорить про його символіку: дідух -- дідів дух. Дід уособлює померлого пращура, який мав бути присутнім на свята, пошанованим. А за це, як вірили давні українці, дух допомогатиме родині. Вважалося, що душі померлих родичів мають зв'язок з явищами природи. Тож і дощу, скільки треба, забезпечать, і снігу, і тепла.
Л. Горошко:  -- Дідух -- це традиція не одного тисячоліття. Зрозуміло, що у різні часи змінювались календарі свят. Так само й час святкування нового року. Так-от, результати давніх археологічних розкопок висувають таку гіпотезу, що дідух спрадавна був символом початку нового року. Адже колись саме жнива завершували один рік і починали наступний. Звідси, до речі, і традиція колядувати на стерні -- під час жнив.
Я. Осадца: -- Так, дідух -- символ, який був в українського народу ще з дохристиянських часів. Українці-християни не відкинули його і тоді, коли почали відзначати одне з найбільших свят у році -- Різдво Христове. Бо здавна все, що було пов'язано з хлібом, символізувало життя, а дідух має ще глибший зміст. Ніжка або три ноги (залежить, як його роблять) означають світ померлих, стовбур -- світ сучасний, а гілки -- рай.
-- А з чого роблять дідух?
Я. Осадца: -- У різних регіонах -- різні традиції. Гуцули роблять його з вівса -- на знак того, що Ісус народився в яслах. А от на Поділлі дідух виготовляють з чотирьох злакових -- ячменю, пшениці, жита та вівса, вони, відповідно, символізують чотири пори року. Дехто з українців вважає, що один колосок символізує одну годину, день чи місяць у році -- символіка залежить від кількості колосся. От, приміром, коли я виготовляв восьмиметрового дідуха, то там один колосок означав одну годину в році.
Колосся для дідуха готую заздалегідь -- треба брати таке, аби коли стискаєш зерно, з нього текло молочко. Воно молоде, краще зберігається та й миші його не гризуть.
Л. Горошко: -- Українці брали або перший сніп, або останній -- і з того й був дідух. Подекуди була традиція, коли з-поміж усіх снопів вибирали
найкращий для виготовлення цього символу. Сніп зберігали в стодолі до зимового періоду, підвішували так, щоб миші не поточили. До слова, вже готовий дідух у хату вносить господар -- і ставить  на покуті, тобто у куті, під образами.
Що цікаво, дідухом називали не лише сплетений iз колосся символ, а й також ту солому, якою застеляли долівку. А от сіно, яке кладуть під скатертину, називають бабою.
-- А як прикрашають дідух?
Я. Осадца: -- Обплітають його рогозою, виготовляють пташок зі соломи, яких чіпляють на дідух. У деяких селах чіпляють горіхи, яблука, стрічки. До слова, аби зробити дідух самотужки, вистачить і доби. Однак, звісно ж, мова про простий сніп, з кількох пучків колосся. Найпростіше -- сформувати з колосся чотири пучки, потім їх переплести між собою, перев'язати стрічкою.
-- Скільки часу дідух має стояти в хаті?
Л. Горошко: -- Найчастіше його тримали до Старого Нового року. До речі, коли в гості приходили колядники, а дідуха в хаті не було, то
господаря присоромлювали
. По святах дідух спалювали -- на полі,  на городі, в садку. Це було символом того, що дух уже йде. Люди вірили, що затримувати його після свят не треба, адже духів померлих варто вчасно відправляти.
Юлія КУРІЙ, газета "Експрес"
 

ГОЛОВНІ НОВИНИ

15.12.2018
:
показати більше