Наші морські ворота. Як живе один із найбільших портів України

Нещодавно Міністерство інфраструктури підрахувало, що збитки, спричинені появою Керченського моста, можуть сягати 500 мільйонів гривень за рік. За словами міністра Володимира Омеляна, втрати зумовлені скороченням тоннажу суден, що заходять у порти в Азовському морі. Ще одна причина — дії берегової охорони ФСБ РФ, що систематично затримує десятки торговельних суден, які курсують до Маріуполя і Бердянська, пише газета "Експрес".
 
Як же виживають морські порти України за таких обставин?
 
...Я прийшла сюди о дев'ятій ранку. Й одразу підіймаюся на найвищу споруду на території Маріупольського порту, аби оцінити його масштаби. Велетенський порт, площею 77,7 гектара, майже порожній.
 
Такої пустки, як в останні роки, тут не бувало ще, мабуть, із 1889-го — коли з набережної порту завантажили вугіллям перший пароплав. До речі, тоді причал був лише один, нині — 18! Лінія причалу порту понад чотири кілометри.
 
Нині сюди можуть запливати суховантажі, балкери, а також наливні судна вантажопідйомністю до 30 000 тонн, а донедавна заходили ще й величезні кораблі "Panamax", які можуть взяти на борт майже 80 тисяч тонн! До 2013-го Маріупольський морський порт був одним із лідерів за кількістю відвантаження товарів у 152 пункти світу. 
 
"У порту під час здійснення вантажних операцій перебувало до 16 кораблів одночасно. А ще 7 — 12 у черзі стояли! Робота кипіла, але тепер усе геть по-іншому", — зітхає Сергій Матвієнко, начальник служби морської безпеки адміністрації порту, який зустрів мене.
 
Пан Матвієнко проводить екскурсію та розповідає, що причали від 10-го до 14-го спеціалізувалися на завантаженні вугілля. "Тут були склади, цілий механізований комплекс. Приблизно 10 тисяч тонн завантажували на судно за 12 — 14 годин. Гори вугілля лежали! — показує рукою туди, де нині лише купка палива. — Колись уся Болгарія, так би мовити, сиділа на донецькому вугіллі. А тепер ось ми маємо імпортне, вугілля сюди привезли зі США".
 
Цікавлюся, скільки сьогодні кораблів обслуговується.
 
"З одного залізну руду розвантажили, інший грузять слябами (пласка заготовка з металу. — Авт.), ще два судна — на підході, — каже пан Матвієнко. — Порівняно з минулими роками обсяг роботи впав щонайменше вдвічі. Маємо приблизно 45 суден на місяць". А раніше було понад 180, а за рік — 2000 — 2200. Показники суттєво зіпсувала війна.
 
"До появи Керченського моста сюди могли заходити величезні кораблі, які можуть взяти на борт до 80 тисяч тонн вантажу! Возили чавун, метал у США, — каже Сергій Матвієнко. — Проте їхня висота 37 — 38 метрів, а під  мостом прохід лише до 33 метрів. Загалом через це обмеження приблизно 140 суден не можуть до нас пройти. Довелось експедиторам орієнтуватись на менші кораблі".
 
 
Більшість вантажних кранів у порту нині — без роботи. 
 
"Шоколадка" за 9 тисяч доларів
 
На територію порту — чимало вантажних кранів, налічую приблизно 70. Та вони простоюють. Загалом нині у порту працює 3460 осіб. "Роботи мало", — зітхає 83-літній Віктор Щербань, який трудиться у порту вже 66 років.
 
У місцях для вантажу зауважую невелику купку глини. Побачивши мій здивований погляд, пан Матвієнко, зітхаючи, каже:
 
"Раніше за рік тут завантажували до 3 мільйонів тонн глини, на трьох причалах працювали з цим матеріалом. А тепер його мало, бо під'їзні шляхи, які використовувалися для доставляння глини — на окупованій території".
 
Доки розмовляємо, ген удалині зупинився при вході у порт корабель.
 
"Це рейдова стоянка, — пояснює працівник порту. — Корабель зайде у порт лише після дозволу капітана. Може тут стояти і 2- —  дні, адже ми мусимо все ретельно перевірити: усі документи на вантаж, який перевозить судно, а також  сам корабель, членів екіпажу".
 
Біля причалу зауважую корабель, що привіз залізну руду з Южного. Вивантажують її у вагони, а потім везуть на заводи. За раз судно доправляє до 4 тисяч тонн вантажу. Біля іншого причалу бачу турецьке судно — сюди за добу завантажать 10 — 12 тисяч тонн слябів.
 
"Шоколадки" — так тут називають металеві сляби, що нагадують гігантські солодкі плитки — важать майже 30 тонн кожна і вартують приблизно 9 тисяч доларів за одиницю. Донбаські сляби возять на металургійні комбінати в Італію.  
 
Старий-престарий криголам 
 
Особливий експонат помічаю біля 6-го причалу. Це — єдиний криголам в Україні "Капітан Білоустов", спущений на воду ще у 1954 році.
 
"Кажуть, так довго кораблі не живуть. Але наш дідусь ще ого-го, — сміється Сергій Матвієнко. — Без нього не обійтися. Азовське море неглибоке, взимку часто замерзає. Криголаму доводиться визволяти судна з крижаного полону".
 
Раптом чоловік показує пальцем на горизонт. "Он, дивіться, кораблі — це вже росіяни ходять у тих водах". "Так близько?" — дивуюсь. "Так, близько, дуже. Від нас до них приблизно 20 кілометрів! Але наразі спокійно. А що тут було в 2014-у! У водах міни плавали, метрів 100 від межі порту. Один корабель навіть підірвався..."
 
 
64-річний криголам — окраса Маріупольського порту. Попри те, що його виготовили ще в 1954 році, корабель досі служить морякам.
 
Найбільші збитки завдає війна 
 
Саме з 2014-го і почалися проблеми в порту.
 
"Залізниця фактично не працює, багато металургійних заводів та комбінатів опинилися на окупованій території, — каже Сергій Гусаков, заступник начальника адміністрації порту з логістики. — Якщо до 2013 року загалом через порт оброблялось 12 — 15 мільйонів тонн вантажів на рік, то в 2016-у — 6,9 мільйона, а у 2017 — лише 5,8 мільйона. Левова частина втрат пов'язана з війною, через яку погіршилась інфраструктура".
 
За словами працівників адміністрації порту, ситуацію намагаються врятувати.
 
"Залізниця реконструює гілку через Волноваху — так вийдемо на Запоріжжя. Якщо великогабаритні судна не зможуть проходити під мостом, будемо орієнтуватися на менші. Сподіваємось, що у 2018-у вантажообіг зросте на 5 — 7 відсотків", — каже працівник адміністрації Маріупольського порту.
 
Біля четвертого причалу готуються до будівництва зернового термінала. Оскільки кількість металу та вугілля катастрофічно зменшилася, то тут робитимуть ставку на сільськогосподарські культури.
        
Тим часом в активістів прогнози не дуже оптимістичні. Адже рух кораблів у морі блокує берегова охорона ФСБ РФ. За даними експертів, станом на сьогодні у морських водах було зупинено понад 70 суден, а такі зупинки матимуть негативні наслідки для роботи українських портів.
 
"По суті, таким чином навмисно блокується робота портів в Азовському морі, — стверджує Андрій Клименко, голова спостережної ради фонду "Майдан закордонних справ". — Ми прогнозуємо великі економічні втрати для країни. Бо доки берегова охорона перевірить все судно, членів корабля, може минути від 5 годин до доби. А день простою власникові судна коштує 5 — 20 тисяч доларів. Тож через це можливі втрати договорів".
 
Фахівці кажуть, що на "полювання" за суднами, які йдуть в українські порти Бердянськ та Маріуполь, виходять одразу декілька катерів ФСБ РФ (або великий корабель берегової охорони з декількома оглядовими групами на швидкісних катерах). Влада досі не знає, як реагувати на це. Тим часом працівники порту сподіваються, що головні ворота Донбасу невдовзі знову запрацюють на повну силу. Головне, кажуть вони, вірити.
 
Головні новини за добу — в нашій щоденній розсилці y Telegram
 
Юлія ГОЛОДРИГА
Фото автора

 

ГОЛОВНІ НОВИНИ

18.11.2018
:
показати більше