Олександр з дитинства має інвалідність. Через те що не може ходити, пересувається на кріслі колісному. Втім веде активний спосіб життя — займається спортом, працює в IT-компанії, має багато друзів. А нещодавно здобув титул рекордсмена України.
“Це рекорд в одній з найскладніших технічно і найважчих фізично вправ, — каже Лана Вєтрова, керівниця Національного реєстру рекордів України. — Номінація називається так: “Найбільша кількість виходів силою на дві руки на перекладині”. І кількість вправ, яку виконав Олександр, вражає — 285 виходів силою на дві руки упродовж 60 хвилин. До речі, він побив рекорд 2020 року австралійського спортсмена, результат якого — 239 виходів”.
26-річний Олександр Ващук із Володимира уточнює, що рекорд австралійця згодом вдалося побити представникові Китаю, який виконав 402 виходи у цій вправі.
“Радію, що поставив національний рекорд, але тепер дуже б хотілося побити рекорд китайського спортсмена, — признається. — До речі, інколи пишуть, що я зробив близько 300 підтягувань на перекладині. Але так казати — неправильно. Бо це виходи силою обома руками на перекладину, а якби я просто підтягувався, то виконав би щонайменше тисячу разів! (Усміхається). А ось ця форма підтягування набагато цікавіша, бо в ній є “вибуховий” елемент. Своїм результатом задоволений. Вправу виконував частинами, роблячи перерви, — у цій категорії це дозволено”.
Хлопець займається спортом із 18 років. За цей час встиг випробувати воркаут, теніс, лижі, боротьбу, фехтування, плавання і, звичайно, роботу у спортзалі.
До слова, Олександр Ващук свого часу входив до резервного складу паралімпійської збірної України з біатлону та лижних перегонів. Крім того, бере участь у марафонах.
“Але найбільше мені подобається воркаут, — каже рекордсмен. — Він наразі не належить до олімпійських дисциплін, але у цьому виді є такі фізичні вправи, які виконують усі спортсмени — від боксера до футболіста. Воркаут допомагає підтримувати фізичну форму та зміцнювати м’язи”.
Під час підготовки до рекорду Олександр мав у середньому 12 тренувань на тиждень.
“На тренування витрачав 3 — 4 години на день, — веде далі хлопець. — До речі, після кожного тренування я проводив самоаналіз — перевіряв пульс та інші параметри, робив помітки, визначав, чи прогресую. Завдяки такому глибокому аналізу мої тренування ставали вдвічі якіснішими. У минулому я працював у компанії, де займався власне таким аналізом роботи спортсменів, тож маю навички. А після тренувань ходив на плавання або масаж, щоб відновитися”.
Свій рекорд Олександр присвятив рідним, тренерам. А також — військовим, які, як він каже, вибивають нечисть з нашої землі й дають можливість проводити і такі заходи.
“Якось на моє тренування прийшов військовослужбовець, який на фронті втратив близьких. Потиснув руку, дивився на мене якийсь час, а потім заплакав. Зрештою спитав: “Як ти не зламався?” Ми поспілкувалися, і він сказав, що я його надихнув рухатися вперед”, — зауважує Олександр Ващук. За словами рекордсмена, таких історій багато, адже чимало бійців повертаються з фронту з ампутаціями.
“Загалом я вважаю так: якщо в людини не буде прийняття себе, то іншим людям її буде важко прийняти”, — насамкінець додає співрозмовник.
