Ляльки, ведмедики, мавпи та інші іграшки Олена Дьоміна купує на аукціонах, секонд-хендах, іноді знаходить на вулиці. У колекції вже понад 5000 екземплярів. А щоб охочі могли помилуватись унікальними експонатами, відкрила музей. На облаштування збірні пенсіонерка витратила понад 200 тисяч гривень.
“У мене близько 40 років вчительського стажу, викладала географію в місцевій школі. Тепер на пенсії. Свого часу створила туристичну фірму, люблю досліджувати історію рідного краю та України, проводжу екскурсії й майстер-класи для дітей. Частину коштів, які отримую завдяки своїй праці, спрямовую на допомогу армії. У мене один син на передовій, другий через стан здоров’я звільнений зі служби, — розповідає Олена Дьоміна. — Свою колекцію іграшок я створювала з дитячих літ. Першою була вінілова лялька німецького виробництва, яку, на жаль, так і не змогла відновити, бо її понищив грибок. Всі рідні та друзі знали про моє хобі, тому завжди дарували іграшки. Одного разу презентували ведмедика, який був виготовлений аж у 1935 році. Багато що я купувала у крамницях вживаних речей, на аукціонах, онлайн-платформах, ремонтувала зламані ляльки. Коли почалася війна, викинутих іграшок стало ще більше. Місця вдома бракувало, тому зберігала колекцію в коробках у підвалі свого офісу”.
Олена Дьоміна ділиться: ще до великої війни мріяла відкрити музей іграшок, але не могла знайти відповідного приміщення. Та й бракувало часу, бо тоді ще працювала у школі.
“А коли почалися бойові дії, то мій офіс двічі постраждав від ворожих ударів. Розуміла, що треба кудись вивозити колекцію, бо можу її втратити. Тож іграшки перетягнула у старий сарай на певний час, сама ж шукала достойне місце експонатам. І знайшла кімнату на 50 квадратних метрів, — зауважує пані Олена. — Відвідувачі мого музею у захваті. Кажуть, що поринають на мить у дитинство, забуваючи про жахіття війни. Навіть військові приходять”.
У музеї представлено понад 5000 екземплярів. Левова частка колекції — ведмеді, їх понад три тисячі. Є також порцелянові та пластикові ляльки.
“Маю дуже багато ведмедиків Тедді, — каже співрозмовниця. — Свою колекцію “бабки-йожки” збирала на блошиних ринках у різних країнах світу. Особлива іграшка — лялька 1910 року виготовлення, яка вже пережила дві війни, а тепер — і третю”.
Вартість трьох найдорожчих іграшок, за словами пані Олени, — від шести тисяч гривень до шестисот доларів. Це, зокрема, різдвяна колекція зі США.
“Нещодавно до мене звернувся киянин. Він із сином все життя колекціонував ляльки. Але син поліг на війні, — каже Олена Дьоміна. — Батько хотів допомогти його підрозділу і запропонував мені три свої найбільш цінні ляльки. Ми з чоловіком купили їх за 20 тисяч гривень. Зрештою ці гроші пішли на дрони”.
Щодня власниця незвичного музею витирає пилюку на полицях з колекцією. Кілька разів на рік пере вироби, висушує, тоді розчісує лялькам волосся, прасує одяг... Влітку обов’язково зачиняє вікна, щоб іграшки не вигоріли. Каже, що має ще одну амбітну мрію — відкрити майстерню з ремонту ляльок.
