Захисники, які вже добре знають Марту, самі приходять наводити красу в перукарню, що неподалік Івано-Франківської обласної клінічної лікарні. А до тих, хто не може ходити, жінка сама прямує у палати. Каже: хочу, аби наші дорогі воїни навіть під час лікування та реабілітації мали красивий і стильний вигляд.
Марта Когуч працює перукаркою вже 15 років, постійно вдосконалює професійні навички. Коли почалася велика війна, до обласної лікарні стали привозити поранених воїнів. “Згодом вони почали приходити в перукарню, бо хлопці та чоловіки хотіли мати гарний вигляд, — згадує волонтерка. — Я взялася наводити лад з їхнім волоссям: стригла, робила зачіски, підстригала бороди”. Але, за її словами, не всі захисники могли ходити через важкі поранення. Тому Марта вирішила надавати їм перукарські послуги в лікарні.
“Не пам’ятаю, коли та як, але сказала хлопцям, що можу прийти в лікарню та підстригти тих, які через стан здоров’я ще не можуть ані вставати, ані ходити”, — мовить перукарка. Ініціативу жінки в медзакладі сприйняли дуже добре. “Тепер я найчастіше буваю у травматологічному, хірургічному, опіковому та реабілітаційному відділеннях. Залишила номер свого мобільного на медсестринських постах. Щойно телефонують — йду. За день можу підстригти у медзакладі до 18 вояків”, — пояснює перукарка. Працює майстриня або безпосередньо в палаті (там стриже лежачих), або в душових кімнатах, які є на кожному поверсі та в кожному відділенні.
Серед воїнів є справжні чепуруни та модники, з волоссям яких доводиться добряче потрудитися. Чимало захисників мають козацькі чуби та оселедці, якими дуже гордяться, і просять Марту “підправити чуприну”. Та більшість поранених невибагливі, покладаються на смак і професійність перукарки й кажуть: “Як підстрижете, так і буде”. Згадує, що був захисник, який потрапив до лікарні з постриженою половиною голови. Його почали стригти на фронті. І все би було добре, якби не приліт і поранення. Стрижку завершила пані Марта.
Перукарка каже, що нині в обласному медзакладі багато захисників з усієї України. Всі з різним характером, різними долями, різними пораненнями. Бувають дуже балакучі клієнти, розповідають про родину, про те, ким і де працювали, показують світлини, згадують живих побратимів і тих, які в засвітах. А ще діляться спогадами про бої, оповідають про поранення, лікування, горюють за втраченими кінцівками, бідкаються, як будуть жити далі. Інші ж і слова не промовлять. Лише привітаються і подякують за роботу. До речі, якось Марті довелося робити весільну укладку нареченій одного з воїнів, який більше року лікувався у закладі. Пораненого захисника та його дівчину розписали просто в лікарні.
“Ніколи не беру грошей від поранених воїнів, яких стрижу в лікарні. Бо це мій, нехай і невеличкий, вклад у Перемогу”, — зауважує перукарка-волонтерка.
