У столиці відбулася друга церемонія відзначення собак — героїв України. Серед тих, хто удостоївся нагороди, — американський пітбуль Афіна. Її власник, Дмитро Селютін, боєць 36-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського, навесні 2022 року потрапив у Маріуполі у ворожий полон. Захисникові довелося залишити свою чотирилапу подругу на вулиці, інакше б росіяни її розстріляли. Поки боєць перебував у неволі, його мати Наталія зробила майже неможливе — знайшла тварину в окупованому місті й забрала додому.
“Я закінчив медичний коледж у Ківерцях і отримав фах фельдшера. Пропрацювавши декілька тижнів за спеціальністю, зрозумів — не моє. У 2018 році підписав контракт зі ЗСУ й служив бойовим медиком у 36-й бригаді, — розповідає воїн Дмитро Селютін. — Велика війна застала нас на Донеччині, ми перебували у Водяному, Гнутовому, Широкиному. Далі — пекельний Маріуполь, порятунок поранених воїнів у шпиталі на заводі Ілліча. Увесь цей час зі мною була Афіна. Я давно мріяв про американського пітбуля і придбав її у 2021 році. Собака разом з нашою бригадою мужньо обороняла Маріуполь, не раз потрапляючи під шквальні обстріли. Її навіть називали символом роти. З Афіною ми ділили і шмат хліба, і воду. Якось вже не було що їсти, то пішов у місто пошукати чогось для собаки, обійшов всі магазини. Казав менеджерам, що я голод переживу, а от Афіну мушу нагодувати. Знаєте, вони були розчулені тими словами. І трохи наїдків мені вдалося роздобути”.
У квітні 2022-го Дмитрові Селютіну довелось розлучитись зі своєю улюбленицею аж на 29 довгих місяців. Коли росіяни брали наших захисників у полон, то наказали йому відпустити собаку, бо погрожували, що інакше її застрелять. З великим болем у серці боєць пішов на цей крок. Уже потім від посестри військового медика його мати Наталія Ніколаєва дізналась цю зворушливу історію і взялась шукати чотирилапу. Хоча до того жінка не бачила собаку наживо — лише на фото та відео.
“Я знала, як сильно син любить Афіну, тому боролась і за його звільнення, і за цю собаку. У соцмережах знайшла спільноти, де були оголошення про пошук тварин у Маріуполі. Оскільки туди писали окупанти, то залишила оголошення й російською, але не вказувала, що це пес бійця, — каже пані Наталія. — Писала лише, що Афіна втекла під час обстрілу в районі заводу Ілліча. Увесь час оновлювала допис, маріупольці присилали мені багато фото, але то була не Афіна. Вона має певну особливість — коротші вуха, аніж в інших пітбулів. Позитивних новин не було рік, я втрачала надію знайти синового пса. Але одного дня мені написала жінка, що бачила схожу собаку, навіть вдалося сфотографувати її. І це була наша Афіна. Попросила одну з місцевих волонтерок, яка привітала мене з тим, що пес знайшовся, забрати чотирилапу на перетримку. Вона погодилась, коли розповіла правду — що цей пес належить моєму сину-воїну. Я дізналась, що собака жила на комунальному підприємстві, яке займалось вивезенням сміття. Афіна встигла за той час народити цуценят. Як саме вдалось забрати звідти собаку, бо розмова із дирекцією зовсім не складалась, не хочу казати. Адже люди, причетні до її порятунку, можуть мати проблеми. Жінка, яка жила під Маріуполем, допомогла перевезти собаку до Польщі. Там її зустріла директорка луцького зоопарку. Вивозили Афіну через Росію, Латвію, Литву. Все це мені обійшлось у 600 євро. Але про гроші на той час я не думала. Головне, що Афіна знайшлася”.
Після того, як у вересні 2024-го Дмитра Селютіна звільнили з полону, мама влаштувала для нього сюрприз — зустріла сина разом з Афіною. Воїн не міг стримати сліз щастя. Нині військовий на реабілітації, а поряд з ним — вірний чотирилапий друг. “Афіна — дуже розумна. Вона мене відразу впізнала. І думаю, що не тримає зла за те, що колись був змушений її залишити, — зауважує Дмитро. — Вона — наша гордість, справжній боєць. Ця нагорода — заслужена”.
