Після закінчення школи Антон Фіцич обрав мистецький фах. Навчався в Косівському інституті декоративно-прикладного мистецтва, став майстром із художньої обробки металу. Згодом був за кордоном на заробітках, а повернувшись, став працювати в кузні у Косові.
Невдовзі прикарпатець відкрив свою майстерню з виготовлення кованих виробів. Коли ж розпочалося повномасштабне вторгнення, без вагань став на захист рідної землі. “Я — реаліст, не мав романтичних уявлень про військо, — каже 43-річний Антон Фіцич. — Дивитися, як окупант нищить Україну, не міг. Тому 5 березня 2022-го добровільно доєднався до 108-го батальйону 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади “Едельвейс”. Обрав її не випадково — там служили мої друзі”. Воював на Київщині, далі був Лисичанськ, Бахмут. У червні 2022 року бійця поранили, а восени демобілізували через родинні обставини. Антон повернувся до роботи в кузні, доробляв ще довоєнні замовлення. В один із вечорів виготовив бартку (вузьку сокиру з маленьким обухом та довгим держаком, що була поширена серед карпатських горян. — Авт.). Зауважує: ця тема йому близька, адже в інституті писав дипломну про гуцульські ножі.
“Робота починається з ескізу, його малюю на папері, згодом обираю метал, — пояснює майстер. — Бартки кую з високовуглецевої та нержавійної сталі”. Бартки зі сталі, що не іржавіє, за словами прикарпатця, — для ледачих, бо не потребує особливого догляду. Тоді як інші доводиться змащувати, щоб не з’явилася корозія.
“Насамперед брусок металу треба розплавити до того стану, щоби він став еластичним, — ділиться пан Антон. — Роблю це у газовому горні при температурі 1500 градусів, використовуючи спеціальні ковальські щипці або металеву палицю”.
Коли метал м’якне, майстер робить “прошивку”: зубилом видовбує наскрізний отвір, в який згодом вставлятиме “древко” (дерев’яний держак. — Авт.). Далі з допомогою слюсарних інструментів надає металу форми вузької сокири. На готовій бартці робить гравірування — зображає шеврони певних бригад або ж символічні гуцульські візерунки. Наступний етап — гартування сокири у воді або в автомобільному мастилі. Ну і насамкінець майстер припасовує до металевої бартки держака, якого витісує з ясеня.
На одному з благодійних аукціонів на потреби 10-ї гірсько-штурмової бригади “Едельвейс” бартку, яку виготовив прикарпатець, придбали за 260 тисяч гривень. Також свої сокири майстер часто дарує бойовим побратимам. Наголошує при тім, що його бартки — це не холодна зброя, а декоративні речі, в яких закодована сила духу та міць волелюбних гуцулів.
