Ольга Чернякіна та Людмила Бурлаку зі села Черепашинці висіяли біля сімейної дачі лаванду на 15 сотках. Вирощування та переробка запашних квітів стали для них не лише сімейною справою, а й можливістю підтримати армію.
“Наше село тепер можна називати черепашинецьким Провансом (як відомо, цей регіон Франції славиться своїми квітковими полями). Колись на місці, де тепер квітне лаванда, батьки планували звести родинний маєток. Зрештою залишилась дача, біля якої лежить ділянка площею близько гектара. Раніше зазвичай ми там садили кукурудзу та картоплю, — розповідає Ольга Чернякіна. — А біля криниці в нас ріс кущик лаванди. Я стала багато читати про ці квіти, дізналась про красиві локації в Україні. Запропонувала Людмилі та всій нашій родині засадити лавандою ділянку і продавати квіти, бо є попит, й облаштувати фотолокації. Уся сім’я мене підтримала”.
Невдовзі сестри знайшли господаря, який займався касетним вирощуванням лаванди. Замовили 2000 саджанців, але із них прийнялася лише половина.
“Випала важка зима, також ми припустилися певних помилок. Висадили лаванду дуже густо, у міжряддях був метр, а потрібно було півтора. Отож сапали бур’яни вручну, стригли лаванду — теж. А це дуже трудомісткий процес. Тільки стригти рослину треба три рази на рік. Крім того, квіти ми нічим не обробляємо, хоча є зареєстровані засоби. А все тому, що придбали спеціальний апарат і переробляємо лаванду на гідролат (квіткову воду) та ефірну олію, аби в подальшому реалізовувати. Загалом минуло три роки, поки лаванда добряче підросла. У 2022 році ми прийняли перших гостей. Відтоді на полі влітку проводяться екскурсії та фотосесії. Побути хоча б годинку у цьому квітковому раю та насолодитись ароматами Провансу на рідному Поділлі — велика радість”, — каже Ольга Чернякіна.
Лавандове поле стало для сестер не лише успішним бізнесом, а й можливістю допомогти військовим. До речі, чоловік Людмили воює на Харківщині.
“Торік частину вторгованих грошей ми віддалина потреби війська. А нещодавно провели благодійну акцію “Букет за донат”, — каже Ольга Чернякіна. — Приготували букетики різного розміру, опублікували оголошення у соцмережах. Букетики охоче замовляли. Кошти з продажу пішли на придбання та ремонт машини для Людмилиного чоловіка. Також долучалися до збору на тепловізор куму. Щиро радіємо, що своєю працею можемо наближати перемогу. Адже, як і всі українці, мріємо про одне — аби наші воїни повернулись з фронту живими та здоровими”.
На полі в Ольги та Людмили ростуть кримські та херсонські сорти лаванди, зокрема з нині окупованої Нової Каховки. Раніше сестри співпрацювали з тамтешньою селекційною станцією.
“Маємо два ряди унікальних сортів, яким ще навіть не встигли дати назву, бо почалась велика війна. Вони збереглись лише у нас. Згодом віддамо їх у розплідник на розмноження, — зауважує Ольга Чернякіна. — До речі, перші паростки поганенькі були на вигляд. А потім виросли дуже гарними. Незламні, як і наша Україна”.
