17 відер вареників наліпили з нагоди Різдва для українських бійців волонтери спільноти “Бункер С”. Вони готують для військових ще з листопада 2014-го.
“Тоді майданівці Андрій Крижанівський та Микола Халупняк вирішили об’єднати небайдужих і разом готувати їжу для бійців, які захищають українські кордони на Сході, — розповідає 45-річна приватна підприємиця та волонтерка з Тернополя Анна Руда. — Вони запропонували мені долучитися, і ми разом стали координувати цю справу. Нашу кухню ми розташували у невеличкому комунальному приміщенні в центрі Тернополя. Збираємось 2 — 3 рази на місяць”.
Найчастіше у “Бункері С” ліплять вареники з картоплею, квашеною капустою та сиром. До них також додають домашні шкварки.
“Аби варенки зберігалися довго, ми користуємось технологією, про яку знаємо ще від наших бабусь та дідусів, — каже Анна. — Тож варимо вареники, перемащуємо смальцем, складаємо в п’ятилітрові відерця, заливаємо смальцем і шкварками, а потім закриваємо кришкою і перевертаємо. У такий спосіб утворюється вакуум, завдяки якому продукт зберігається довше і його спокійнісінько можна доправляти на фронт”.
На кухні “Бункера С” у кожного волонтера чи волонтерки свої обов’язки — хтось замішує тісто, хтось розкачує, ліпить, хтось варить, а хтось пакує. Приміром, 64-річна Валентина Босак замішує тісто. В середньому за один раз її руки переробляють 25-кілограмовий мішок борошна.
“Я ділю його в середньому на шість частин, і кожну мішу окремо, — розповідає пані Валентина. — Бути волонтеркою мені подобається. Коли хлопці зі Сходу надсилають нам відео, як вони їдять наші вареники, сльози навертаються. Ми вкладаємо у свою роботу багато любові й віримо, що наші воїни її відчувають”.
Волонтерять у “Бункері С” і 57-річний оператор-налаштувальник станків Олег Машлій та його 52-річна дружина — викладачка Галина.
“Першою дізналася про цю кухню дружина. Пішла сама, а вже наступного разу і я з нею, — розповідає чоловік. — Інколи беремо зі собою дітей та онуків”.
А 51-річна вчителька початкових класів Галина Галяс не лише допомагає робити вареники, а й заохочує своїх учнів малювати малюнки та писати листи бійцям.
“Для мене таке волонтерство — це те, що я можу зробити власними силами, аби наблизити перемогу українського війська над ворогом. Я переконана: вареники дарують хлопцям відчуття домашнього затишку за сотні кілометрів! І дають наснагу боротися за рідний дім, за свою землю, за Україну”.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також інтерв'ю з акторкою Антоніною Хижняк
