У Сереховичівській територіальній громаді мешкає близько 3280 осіб. Понад 150 з них мають статус учасника бойових дій, а більше сотні — боронять країну на передовій. Із перших днів повномасштабного вторгнення тут підтримують бійців. Зокрема, вже передали на фронт 30 машин і 60 автівок — відремонтували.
“Через проблеми зі здоров’ям строкову службу в армії я не проходив. Та коли почалась велика війна, не міг залишитись осторонь. Разом із татом і рідним братом, які донедавна воювали, а нині демобілізувалися, разом волонтеримо, — розповідає староста Соколищенського округу й волонтер Мирослав Гочачко. — У моєму підпорядкуванні чотири села. В лютому 2022 року ми об’єднались і допомагаємо не лише бійцям-землякам, але й усім, хто боронить країну”.
На схід волонтери їздять щомісяця, допомогу та передачі возять на Донеччину, Харківщину, Луганщину. Це продукти харчування, медикаменти, засоби гігієни, бандерольки від рідних. Також із гостинцями відвідують мешканців прифронтових та деокупованих територій. Коштами допомагають небайдужі, діаспора з-за кордону, заклади освіти, де учні весь час проводять благодійні акції.
“Машини, які приганяємо, ремонтуємо й доводимо до ладу, щоби вони довго служили бійцям, — зауважує співрозмовник. — Місцеві жительки збираються у вільний час і плетуть сітки, пакують вітамінні набори. Коли було холодно, виготовляли окопні свічки. Також волонтерки роблять мазі із натуральних складників — суміші оливкової, соняшникової олій та натурального меду. Вони чудово зволожують обвітрену шкіру, загоюють рани. Підприємці продають нам різноманітні продукти для воїнів за оптовими цінами. Завдяки цьому економимо кошти на інші потреби для фронту”.
У поїздках трапляється різне. “Якось мали зустрітися з одним військовим у кав’ярні, щоб передати допомогу. Втім, в останній момент плани змінилися. І в це кафе прилетіла ракета С-300. То певно у нас точно є ангел-охоронець, — каже з усмішкою Мирослав Гочачко. — Що мотивує допомагати воїнам? Кожного з нас зачепила війна. Мені болить загибель сусіда та друга Володимира Балюка у 2022 році, він посмертно отримав звання Героя України. У нашої волонтерки Валентини Савлук двоє синів — військовослужбовці, один з них у 2023 році потрапив до полону. Жінка постійно допомагає плести сітки. Наше найбільше бажання — аби війна закінчилась і всі бійці повернулись додому живими”.
