Робота у Волинському медичному інституті кипить чи не щодня. Від початку повномасштабного вторгнення студенти і викладачі вишу виготовили для військових більш як тонну мазі за стародавнім рецептом й оздоровчих трав’яних чаїв.
“Мою прабабусю у Світязі знали як повитуху і травницю, люди йшли до неї з різними недугами. Від бабусі мені й передались рецепти цілющих настоянок, мазей, чаїв. Після школи я вступила у Житомирське фармацевтичне училище, — ділиться Лариса Радько, волонтерка, викладачка фармакогнозії Волинського медичного інституту. — Потім працювала в обласній міжлікарняній аптеці, де набула чимало практичних знань із застосування лікарських трав. А коли аптеку розформували, стала викладати. Загальнозміцнювальні чаї завжди готувала для себе та рідних, а коли в 2014 році розпочалась війна, виникла ідея робити їх для воїнів. Спочатку це були вітамінні, протизастудні, адаптогенні чаї із власноруч зібраних рослин. Невдовзі на прохання бійців стала робити печінкові, шлункові, жовчогінні чаї, а далі й ранозагоювальну мазь за давнім родинним рецептом”.
Для приготування мазі пані Лариса використовує трав’яні витяжки з лопуха, ромашки, подорожника, кульбаби та звіробою. Лікарські трави збирають студенти на літніх канікулах. А ще до мазі додають смалець, віск та прополіс (їх безплатно привозять місцеві пасічники).
“У холодну пору року є потреба у знеболювально-зігрівальних мазях, бо через низьку температуру наші воїни потерпають від болю в суглобах. За основу беремо ментол, свинячий жир, живицю сосни, евкаліптову олію, — додає співрозмовниця. — Приємно, коли бійці добре відгукуються про наші мазі. Якось зателефонувала волонтерка і розповіла, що приїхала на полігон, а у воїнів ноги “стерті”, набряклі. Дала їм мазь, помастили і на ранок рани вже майже затягнулись. Дякують бійці і за чаї, які ми готуємо з любов’ю та від щирого серця. Вони не лише корисні, а й дуже смачні”.
