Пані Тетяна почала вишивати бісером десять років тому. Каже, що побачила роботи сусідки і захотіла й собі навчитися.
Першим майстриня вишила великодній рушничок. Далі були сорочки, картини, ікони... З початком повномасштабного вторгнення чоловік пані Тетяни пішов до війська. “А я стала вишивати щодня. Так заспокоювалася. Молилася, нанизувала бісеринку до бісеринки із думками про свого коханого, про всіх наших захисників. Дала собі слово, що, допоки не настане перемога, буду вишивати лише ікони”, — розповідає майстриня.
Одного разу в місцевій крамниці рукоділля жінка побачила великий образ-схему “Таємна вечеря” — розміром 110 на 75 сантиметрів. Одразу уявила, який гарний він вийде, і придбала. Півтора місяця майстриня добирала бісер і зрештою взялася до роботи. Бувало, вишивала по десять годин щодня. На образ пішло сім кілограмів бісеру. А вишивала його майстриня аж рік. “Щиро скажу — спершу хотіла залишити ікону собі, — розповідає Тетяна Бура. — Але згодом вирішила, що її можна продати, а гроші віддати на потреби ЗСУ”. Так і зробила. Втілити ініціативу допоміг брат Сергій, який познайомив Тетяну з волонтером Володимиром Андреєвим. Той був вражений красою ікони й організував інтернет-аукціон, аби допомогти з грошима на лікування пораненому захисникові з Калуша. Образ за 50 тисяч гривень придбав військовий, який побажав залишитися невідомим, і передав його до храму. Нині вишита ікона прикрашає церкву Воскресіння Христового у прикарпатському селі Мединя.
За словами Тетяни Бурої, наступну ікону — “Хресну дорогу” розміром 40 на 60 сантиметрів — також придбав військовий, зі Львова. Нині майстриня виставила на аукціон свою чергову роботу — образ “Двері в Рай”, над якою працювала три місяці. Кошти з її продажу волонтерка планує спрямувати на допомогу 79-му батальйону 102-ї окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ імені полковника Дмитра Вітовського.
Перед тим як братися до вишивання, майстриня молиться, просить Бога дати сили, щоб швидко та якісно завершити почате. Пані Бура переконана, що нині для захисників важлива будь-яка допомога. “Кожну свою роботу я розпочинаю з маленької бісеринки, далі їх стає щораз більше і більше, — підсумовує майстриня. — З цих бісеринок потроху вимальовуються контури, обриси, фігури. На завершеному образі — кілька тисяч бісеринок. Так і з допомогою воїнам: важлива всіляка — і велика, і маленька. Головне, щоб вона не зупинялася”.
