Переобладнують транспортні засоби під керівництвом Романа Сікорського, вчителя трудового навчання із села П’ядики.
“Ініціатива створення лазне-пральних комплексів надійшла від захисників, зокрема від мого учня, який тепер на передовій. Адже не таємниця, що на фронті не завжди є де помитися чи випрати одяг”, — розповідає Роман Сікорський. З його слів, у таких мобільних комплексах є насоси, резервуари для води, два альтернативні джерела її нагрівання: електричне і на дровах. А також — роздягальня, місця для гоління, душові кабіни, пральні й сушильні машини і навіть сауни.
Перший комплекс прикарпатські волонтери зробили на базі вантажівки ГАЗ-53 з дизельним двигуном. Роман Сікорський зауважує: це добра надійМатчами Португалії з Грузією на машина, “робоча конячка”. Другий переобладнали з автобуса ПАЗ, а третій — з вантажівки ЗіЛ-131, до якої причепили морський контейнер. До речі, вантажівку надали військові.
Одну мобільну лазню волонтери обладнували близько трьох місяців. Допомагали їм у цьому директори, вчителі, технічні працівники й учні Коломийщини, зокрема з П’ядицького ліцею. Власне на подвір’ї цього закладу середньої освіти, просто неба, усе й відбувалося. Трудилися навіть уночі. “Роботи починалися з ретельного техогляду машин і, у разі потреби, ремонту, — розповідає вчитель-волонтер. — Далі ми демонтували салон й утеплювали його мінеральною ватою чи пінопластом. Згодом ставили у майбутні лазне-пральні комплекси спеціальні панелі, аби в них не було зайвої вологи, також міняли підлогу”.
Роман Сікорський каже, що душові кабіни купили за кошт небайдужих доброчинців, а пральні й сушильні машини передали жителі села, які працюють за кордоном. Для сауни прикарпатські майстри використали бойлери, а в одному з комплексів “зварили” піч з металу й обклали її каменями. Вона буде і нагрівати воду, і давати тепло. “Кожен комплекс обладнаний автоматикою й безпечний для користування у польових умовах”, — зауважує вчитель-волонтер.
