Тут нема магазину, пошти, не їздять й автобуси. А до найближчого села доводиться долати шість кілометрів. Проте, зізнається Лідія Сидорчук, в неї жодного разу не виникало бажання виїхати з рідної Яблунівки.
“Наше село засноване у 1831 році, має давню історію. Ще у минулому столітті тут проживала німецька громада. На одній вулиці Яблунівки було близько 36 будинків, — розповідає голова Краївщинського старостинського округу Юлія Миколайчук. — Працювали місцеві жителі в колгоспі та на фермі, масово вирощували корів і овець, висаджували картоплю. Але у 1988 році у селі залишилось 57 жителів, у 2001-му — лише 27. Причина банальна — господарство розпалось, люди втратили роботу. Молодь почала виїжджати до Коростеня, Житомира, а старенькі залишились. Десять років тому померла сестра бабусі Лідії, відтоді жінка і живе сама”.
Лідія Сидорчук каже, що у післявоєнні роки працювала в колгоспі. “Вирощували та вручну збирали льон, бульбу, пшеницю. Важко було коло землі трудитись, ночі недосипала, недоїдала, так худенькою і залишилась. А вдома ще ж тримала чимале господарство, то треба було все встигати. У вільний час я вишивала, ткала ковдри. Все, що є в моєму домі, сама створювала, бо дуже люблю красу та чистоту”, — зауважує жінка.
У 49 років пані Лідія овдовіла. Але має двох синів, один з яких мешкає в сусідній громаді. “Діти не раз кликали маму до себе, та вона категорично проти. Кілька років тому пані Лідія ще тримала корівку Канарейку, правда, мусила її продати, бо вже важко, — додає староста. — Тепер у жінки два коти, песик та кури. Останні такі біленькі та чистенькі, що я жартую, що бабуся їх купає. Вона справді дбайлива господиня. Щороку садить город біля хати. Цього року в неї гарно вродили картопля і томати. Я не раз питала у бабусі, що дає їй сил жити далі. А вона наголошує, що це терплячість, ентузіазм і праця. Старенька зовсім не нарікає на те, що їй сумно. Помуркочуть коло неї коти — і вже настрій поліпшується”.
За словами старости, в їхньому окрузі проживають переселенці з Донеччини. Декілька виїхали звідси, бо знайшли кращі умови. “В Яблунівці є пусті хати. Тільки треба їх привести до ладу — побілити, відремонтувати грубку, — каже Юлія Миколайчук. — Не кожному це під силу. Але якщо хто матиме бажання оселитись тут, то радо допоможемо. Дорога в селі грунтова, поряд ліси, де можна збирати ягоди та гриби. За 38 кілометрів — місто Хорошів. А найближча залізнична станція — Нова Борова — за 29 кілометрів”.
