Активність цього зоряного потоку триватиме до 24 червня. Але пік падіння метеорів припаде на 7 червня. Впіймати їх неозброєним оком пощастить лише дуже терплячим любителям астрономії.
— Річ у тім, що радіант Арієтидів (умовна точка, звідки вилітає потік) розташований у сузір’ї Овна (латиною Aries — звідси й назва метеорів) і сходить на початку так званих навігаційних сутінків. У цей час небо ще досить темне. Тож єдиний шанс побачити Арієтиди — не спати перед світанком,— каже Михайло Рябов, астрофізик. — А Сонце у перший тиждень червня сходить вже о 04.47. Тому, щоб впіймати зірку, що падає, і, за традицією, загадати бажання, доведеться прокинутися раніше, ніж птахи, й уважно спостерігати за північно-східною ділянкою горизонту. Традиційно це найкраще робити за містом, де не сяють вогні вуличних ліхтарів і не світяться рекламні щити. І ще: на відміну від інших метеорів, Арієтиди летітимуть знизу вгору, а не навпаки.
— Що ще відомо про ці метеори?
— Арієтиди були відкриті у 1947 році. Тоді співробітники радіообсерваторії Манчестерського університету вперше зареєстрували цей потік, максимум якого припадав на початок червня та міг сягати 60 метеорів на годину.
Є три версії походження Арієтидів. Згідно з однією, це “батьківська комета” 96P/Machholz. Її у 1986 році відкрив відомий американський любитель астрономії Дональд Макхольц. Згідно з іншими, Арієтиди пов’язані з навколоземним астероїдом Ікаром (метеори з’являються, коли Земля пропливає через залишену ним хмару пилу) чи кометою P/1996 J6 SOHO (наша планета проходить через шлейф космічного пилу, залишеного нею. Він згоряє в атмосфері, утворюючи яскраві спалахи світла).
До речі, наприкінці червня на нас чекатимуть ще й Боотиди. Радіант цих метеорів — сузір’я Волопаса — один із найяскравіших у північній півкулі влітку. Цьогоріч пік Боотидів припаде на новий Місяць, тож небо буде досить темним і ніщо не заважатиме спостереженням.
