Від червня 2022 року жінка з помічниками виготовила й передала на фронт декілька сотень пакетиків сухої страви, з яких захисники зварили понад 1,5 тисячі літрів борщу.
Збираються жителі південного міста, які через війну опинилися на Прикарпатті, в одній із адміністративних будівель обласного центру. Тут ще на початку довгого коридору чути неймовірні пахощі сушених приправ та овочів. Заходжу в невеличку кімнату. Пахощі — у рази сильніші. За довгим столом працюють 22 чоловіків і жінок, які насипають у паперові пакети сушену суміш. “Це нашим героям, аби смакували й перемогу з кожною секундою наближали”, — кажуть люди. Усі працюють швидко та злагоджено.
“Ми вдячні за прихисток прикарпатцям, та всі дуже-дуже хочемо додому, аби там усе відбудувати, жити, працювати, гостей приймати з усього світу, всіх, хто нам допомагав”, — каже Юлія Ястребова, ініціаторка “борщової допомоги”.
До повномасштабного вторгнення жінка жила та працювала в херсонському мікрорайоні Шуменський. Займалася виробництвом фруктових та кавунових чипсів і пастили. Мікрорайон, де жила Ястребова, близько до знаної Чорнобаївки. Тож коли почалася війна, там так “бахкало”, що за дві години жінка з дітьми зібралася і поїхала. Жила родина аж у п’яти містах України, зрештою зупинилася в Івано-Франківську. Тут Юлія, яка на той час була при надії, очікуючи народження третього сина, за прикладом інших волонтерів, взялася допомагати захисникам. Жінка почала готувати сухі борщі. “Це знаний херсонський борщ. Цю страву в нас варять на рибному або курячому (зазвичай з молодого півня) бульйоні. У цьому й “родзинка” нашого борщу. До страви додають картоплю, капусту, дрібну квасолю, засмажку з буряка, моркви, помідорів. А ще моя бабуся вкидала в борщ величезні солодкі херсонські помідори”, — розповідає волонтерка.
В Івано-Франківську Юлія Ястребова придбала невелику сушарку та кухонний комбайн, що був у використанні. Згодом знайомі допомогли перевезти на Прикарпаття обладнання, яке пані Юлія мала в Херсоні. До речі, спочатку всі складники для сухої страви Юлія купувала за кошти, які вона отримала як внутрішньо переміщена особа. Коли грошей стало не вистачати, оголосила збір. Тепер з овочами допомагають і місцеві волонтери.
“Наш херсонський борщ складається із сушених овочів: капусти, буряка, картоплі, моркви, болгарського перцю. Із приправ — лаврове листя, духмяний та чорний перці, сушені часник, цибуля, петрушка, кріп. Додаємо й томатну пасту, яку теж висушуємо. Кожного овочу є від 20 до 70 грамів. Сушиться все у сушарках від 5 до 18 годин”, — розповідає пані Ястребова.
Раніше Юлія додавала у борщ варену висушену курятину, але тепер цього не робить. Каже, що за декілька тижнів м’ясо починає гірчити. Зрештою, за словами жінки, у наших вояків є тушкованки чи рибні консерви, які можна вкинути до борщу. Суху страву треба лише залити окропом. Із одного 200-грамового пакета виходить п’ять літрів наваристого, пахучого та ситного борщу.
Декілька місяців Юля виготовляла сухі борщі самотужки. А потім познайомилася із земляками, які відвідують херсонський хаб. І вони теж долучилися до роботи. На фронт смаколик відправляють через волонтерів. Також передавали херсонський сухий борщ і для цивільних, зокрема потерпілих від затоплення Каховської ГЕС.
Нині Юлія Ястребова разом із земляками освоює сухий грибний суп та капусняк. Не забуває і про те, чим займалася вдома, — виготовляє фруктові чипси, які передає у дитсадки й дитячі будинки.
