“Смереку” слухали в Одесі, Києві та області, на Житомирщині та Черкащині. Але найчастіше — у селах рідного краю.
“Мій батько — музикант. Я разом із першими літерами знав усі ноти. Він так зацікавив мене музикою, що після закінчення школи я вирішив здобувати музичну освіту. Опанував духові інструменти, нині граю на тромбоні. Продовжує династію музикантів і мій син. Він навчається в Київській музичній академії і теж грає разом зі мною, — розповідає Олександр Мізерій, керівник музичного колективу із селища Піщанка. — Наш аматорський гурт був заснований 22 роки тому. Грали здебільшого на весіллях, фестивалях. Виконували музику різних народів світу”.
Та все змінила велика війна. Свій перший благодійний концерт музиканти “Смереки” проводили на ринку. Тоді їм вдалося зібрати 10 000 гривень. А далі стали гастролювати по Україні.
“За понад два роки ми провели 273 концерти й зібрали 3 мільйони 202 тисячі гривень. Зароблені гроші передавали благодійному фонду нашої громади. З цих сум волонтери закривали різні потреби бійців: купували автівки, тепловізори, дрони, аптечки. Один з наших учасників гурту тепер на фронті. Коли приїжджає у відпустку, то долучається до наших благодійних концертів замість того, щоб відпочити”, — зауважує Олександр Мізерій. За його словами, гурт виконує в основному сучасні патріотичні пісні про загиблих хлопців: “Плакала калина”, “Біля тополі” та інші.
“Пригадую, якось до скриньки підійшла жінка, кидає гроші. Я кажу: “Дякую, що допомагаєте”. А у відповідь: “Як же не допомагати, якщо мій син місяць тому загинув”. Мені аж сльози накотилися на очі, стисло горло. Боявся, що не зможу далі співати... Такі благодійні концерти буду проводити, допоки не закінчиться війна”, — каже пан Олександр.
