У селі Бондурівка, що на Вінниччині, на одне весілля печуть десятки обрядових хлібин. А робити це можуть лише заміжні жінки, які вже стали матерями. Короваїв тут на одне весілля має бути багато. Хоча б із 20! Аби спекти стільки, зазвичай залучають кількох господинь.
“Жінки, які пектимуть коровай, мають бути заміжніми у першому шлюбі та вже матерями, — розповідає 34-річна Юлія Васюк, фольклористка, членкиня ГО “Етномайстерня Коло”, уродженка села Бондурівка. — Традиційно господині на випікання не йдуть з пустими руками. Кожна несе щось з дому — чи то молоко, чи яйця, чи цукор”.
Унікальність бондурівського короваю у тому, що в основі немає паляниці.
“На велику металеву кришку, посипану борошном, господині викладають кола з довгих переплетених “ковбасок” із тіста, — каже Юлія Васюк. — Поверх них — надрізане у формі “ялинки” тісто, яке кладеться впоперек. А далі коровай заквітчують листочками, зірками, голубами. Той коровай, що буде для молодих, а не для гостей, прикрашають по центру ружею”.
Печуть короваї у печі, яка має добре розжаритись. Щоб хліб гарно підріс, жінки, які поставили його до печі, підіймають угору руки.
До речі, на весілля рідної сестри Юлії Васюк бондурівські газдині спекли 23 короваї!
“4 — 5 короваїв мали діаметр не менш як 70 сантиметрів, і посередині там був отвір, — каже фольклористка. — Крізь нього протягують і зав’язують хустину чи рушник — дружби несуть ці короваї, коли молодята йдуть до шлюбу, а потім хліб залишається у них. Ще один коровай — уже без отвору, несуть на хустині перед нареченими. Після шлюбу молодята роздають його шматки всім гостям.
А також наречена дарує короваї меншого розміру (приблизно 40 сантиметрів у діаметрі) кожному зі своїх похресників і кумам. Усі, хто отримав такий подарунок, стають у коло, і танцюють, тримаючи обрядовий хліб у руках. Решту короваїв ділять між гостями після обряду одягання хустини. Ось тому й треба такого хліба напекти дуже багато — аби всім вистачило!”
Фото надане Юлією Васюк
Традиційна страва села Бондурівка: печеня з дерунами
“Ця страва — традиційна для будь-яких застіль, — каже Юлія Васюк. — Йдеться про тушковане м’ясо, яке подається з дерунами.
Для приготування беремо 700 — 800 грамів м’яса (зазвичай свинини, але може бути і яловичина), кілограм картоплі, 3 яйця, 3 середні цибулини, сіль, перець, лаврове листя та олію.
М’ясо потрібно розрізати на середні шматки, обсмажити на сковорідці до рум’яної скоринки — по 1 — 2 хвилини з кожного боку (щоб не було готове всередині, а тільки прихопилось ззовні).
Далі чистимо й ріжемо на невеликі шматки одну цибулину, кладемо разом із м’ясом, лавровим листком і перцем у каструлю, солимо за смаком, додаємо 100 грамів води й тушкуємо на дуже малому вогні 2 — 3 години.
Доки м’ясо мліє, готуємо деруни. Картоплю і дві цибулини чистимо й тремо на дрібній тертці, додаємо 3 яйця, дрібку перцю і солі, перемішуємо й обсмажуємо, сформувавши невеличкі млинці. Коли все готово, викладаємо деруни, зверху печеню і поливаємо все разом жиром від м’яса. Ситно і смачно!”
У прикарпатському селі Кобаки наречені святкують своє одруження окремо. Після вінчання у храмі молодята разом зі своїми гостями розходяться для святкування по різних локаціях. Переважно кожен — до себе додому.
“Виникла традиція тому, що на карпатських весіллях гостей збирається так багато, що вмістити всіх в одній хаті — неможливо, — каже 64-річна Любов Лукань, жителька села Кобаки. — Тож наречений гуляє зі своїми гостями, а наречена — зі своїми. І лише приблизно о другій-третій годині ночі парубок приїжджає до молодої разом із дружбами”.
Виникла традиція тому, що на карпатських весіллях гостей збирається так багато, що вмістити всіх в одній хаті — неможливо.
Тоді наречена й дружки сідають за стіл, вкритий скатертиною. Кожній дружці дають порожню тарілку — для обряду, який тут називається “скуповування дружок”.
“Дружби торгуються за дружок, кидаючи на тарілку спершу копійки, дрібні гроші, а потім — і великі купюри. Супроводжується це дійство піснями, якот: “Сягай, дружбо, у кишеню і витягай грошей жменю”. Яка дружка більше грошей отримає, та буде найгоноровіша!”
А далі наречений “скуповує” наречену. “І лише після викупу молодята танцюють свій перший весільний танок. Опісля ж парубок забирає дівчину до себе на весілля. Там уже здійснюють обряд покривання голови хустиною”, — каже пані Любов.
Традиційна страва села Кобаки: бурячки по-кобацьки.
“Для приготування беремо п’ять буряків середнього розміру. Нарізаємо їх, як до борщу, викладаємо в каструлю, заливаємо теплою водою і даємо покиснути у теплому місці 3 — 4 дні, — розповідає 70-річна Марія Яремій, мешканка села Кобаки. — Далі ставимо каструлю на плиту й варимо буряки на середньому вогні до повної готовності, опісля — зціджуємо воду.
Далі нарізаємо кубиками 3 — 4 цибулини, смажимо на олії й даємо вистигнути. До зварених буряків додаємо 6 — 7 натертих зубчиків часнику, сіль та перець до смаку, чайну ложку цукру і перемішуємо це все. А до столу страву подаємо, поливши засмажкою із цибулі”.
У містечку Богуслав, що на Київщині, батьки, які одружують свою останню дитину, змушені повалятись у кущах чи багнюці. І ні, це — не жарт!
Так зване весілля батьків відбувається на другий день після вінчання сина чи доньки. “Тоді весільні гості садять батьків на тачку і катають вулицями містечка, — розповідає місцева жителька 35-річна Марина Гогуля. — А перехожим пропонують чарку горілки чи келих вина — за здоров’я молодих та їхніх батьків”.
Кульмінація ж дійства — перевертання тачки з батьками у кущі або навіть у багнюку. “Повірте, ніхто не ображається, бо це — давня традиція, і всі сприймають її з гумором, — каже Марина Гогуля. — А роблять таке “одруження” батьків, аби й подальше їхнє життя, і життя їхніх дітей було сповнене веселощів та гумору”.
Традиційна страва містечка Богуслав: оладки з ікри карася.
“Для приготування потрібні: 250 грамів ікри карася, 2 яйця, одна цибулина, сіль за смаком, зелень, 5 столових ложок борошна, — каже Марина Гогуля. — Цибулю потрібно нарізати дуже дрібно й додати в миску з ікрою, потім вибити туди яйця, додати приправи, борошно і спеції. Консистенцію суміші треба довести до стану густої сметани. А потім — на розігрітій олії смажити оладки з обох боків. Подавати можна зі сметаною”.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, як виготовляють та за скільки продають цимбали
