На полі у Капустинцях, що на Київщині, селяни знайшли уламки збитої російської балістичної ракети. І перше, про що подумав, побачивши їх, коваль із сусіднього села Юрій Савугін, було: “Ух, який хороший шмат металу!”
Юрієві Савугіну — 64 роки, а ковалем він став у 40. П’ятнадцять років тому разом з дружиною переїхав з Києва у Ташань на Переяславщині. Міську квартиру дітям залишили, а в селі купили будинок. У дворі господар обладнав невеличку кузню — свою давню мрію. Відтоді займається художнім куванням.
Скульптура козака на повний людський зріст уже давно “снилася” майстрові. Для втілення ідеї в життя бракувало лише матеріалу. Аж тут він буквально з неба впав.
“Прообразом цього козака для мене був добрий знайомий, земляк Віталій Краснюк, який, на жаль, загинув на цій війні, — каже скульптор. — Йому я й присвятив свою роботу. Цей козак — воїн світла”.
Панові Юрію довелося кувати упродовж трьох місяців, щодня по 12 годин. У скульптурі все продумано до дрібниць: від чобіт до гостроверхої козацької шапки, від шаблі до пряжки на ремені. Найбільше ж зусиль Юрію забрала сорочка.
“Корпус ракети, як з’ясувалося, дуже важкий у роботі, — зазначає Юрій Савугін. — Це надміцний сплав, майже не гнеться. Автомобілі б з такого робити, а не знаряддя вбивства і руйнувань! Важко було як ніколи, але тішуся, що перетворив, образно кажучи, зло на добро”.
Фігура залізного козака поки що стоїть на обійсті пана Юрія. “Безліч страшних уламків довкола розкидано, але вони нам ще послужать”, — каже митець. Кожен шмат металу талановитий коваль готовий перекувати на вишукані брами, огорожі для обійсть, флюгери, меблі й навіть паркові скульптури.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, як країни одна за одною обмежують росіян в отриманні віз
