Гречаний кисіль минулоріч внесли до обласного переліку нематеріальної культурної спадщини. А варять його в селі Устя не з ягід, а з гречки. І без жодного грама крохмалю.
“Це давня страва. Ще моя бабуся, яка 1911 року народження, готувала гречаний кисіль. Потім передала рецепт моїй матері, а нині вже і я радую родину цією стравою, — розповідає завідувачка місцевого будинку культури Наталія Терлецька. — Без гречаного киселю у нас не обходилося та й не обходиться жодне свято. Подають його і на Святвечір, і на хрестини. Колись навіть запрошували на весілля спеціальну кухарку, котра варила для гостей винятково такий кисіль. Що цікаво, Устя межує із селом Лучиця Житомирської області, то там не готують цю страву. Як і в інших сусідніх з нами населених пунктах”.
За словами співрозмовниці, всі, хто хоча б раз смакував гречаним киселем, зауважував, що це дуже незвична страва. Процес її приготування займає більш як дві доби. Тому важливий не лише досвід, а й неабияке терпіння.
“Для приготування киселю потрібна необсмажена зелена гречка, — каже Наталія Терлецька. — Крупу слід перебрати, добре промити й залити водою так, щоб вона покривала зерна на декілька сантиметрів зверху. Також слід додати туди пресовані дріжджі, скибку житнього хліба й поставити закваску в тепле місце приблизно на 16 годин. Коли маса перебродить, треба перебити її блендером чи перемолоти на м’ясорубці, процідити через сито. А потім до білої густої суміші поступово додавати воду. Щоб кисіль вдався, важливо зберігати пропорції. На півтора літра гречаної маси знадобиться стільки ж води. Далі варимо все це на маленькому вогні в алюмінієвій каструльці, постійно помішуючи, щоб маса не пригоріла. Коли кисіль почне гуснути, або як у нас кажуть — “заквокче”, виливаємо його в глибоку посудину й ставимо в холодне місце для застигання. Перед подачею на стіл кисіль можна нарізати кубиками, посипати сіллю, перцем, полити лляною чи іншою олією, приправити товченим часником. Цю страву в Усті особливо полюбляють у піст. У гречаному киселі багато білка, мікроелементів, клітковини. І смак гречки взагалі не відчувається. Той, хто не знайомий з процесом приготування, ніколи не вгадає, з чого зроблена страва”.
