Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) опублікувала другий Глобальний звіт про артеріальну гіпертензію. Згідно з ним, у 2024 році 1,4 мільярда людей жили з цією хворобою, проте лише трохи більше ніж кожен п’ятий її контролював.
Підвищений кров’яний тиск, а точніше, його наслідки, забирає понад 10 мільйонів життів щороку. При цьому його не так уже й важко у більшості випадків тримати під контролем. Основними перешкодами для цього, за висновком спеціалістів ВООЗ, є слабка політика держав щодо зміцнення здоров’я громадян, обмежений доступ їх до приладів для вимірювання артеріального тиску, брак стандартизованих протоколів лікування, ненадійні ланцюги поставок ліків та високі ціни на них, недостатній фінансовий захист пацієнтів тощо. А що в Україні, з досвіду фахівців, заважає людям тримати артеріальний тиск під контролем? Які бар’єри є ключовим чинником?
— Почнімо з того, що чимало людей у нашій країні неправильно трактують поняття “артеріальна гіпертензія” (те, що зазвичай називають гіпертонією). Дуже популярний, на жаль, міф про так званий робочий тиск, який начебто індивідуальний для кожного. Чув не раз фразу: “Для мене 160 на 100 — норма. Із нижчим тиском мені недобре”, — каже Отто Стойка, кандидат медичних наук, експерт із громадського здоров’я. — При цьому показник 140 — 159/90 — 99 міліметрів ртутного стовпчика — це вже артеріальна гіпертензія 1 ступеня. А оптимальний артеріальний тиск — 120/80. Лише його можна вважати “робочим”.
Також поширене переконання: якщо я почуваюся добре, перевіряти тиск немає потреби. Але приблизно 90 — 95% випадків артеріальної гіпертензії належать до категорії первинної гіпертонії, яка характеризується підвищенням кров’яного тиску без жодних очевидних причин. І лише 5 — 10% випадків — це так звана вторинна, симптоматична гіпертонія, спричинена хворобами певних органів (нирок, артерій, серця або ендокринної системи). І якщо люди з такими патологіями свій тиск переважно контролюють, то ті, які вважають себе здоровими, — ні. Запам’ятався випадок. Якось зайшов у справах на роботу до знайомого, поважного киянина. Він каже: “Почуваюся нормально, тільки серце чомусь сильно стукотить”. Запропонував йому поміряти тиск, на тонометрі — 180/120. Гіпертонічний криз! Викликали “швидку”, фахівці нормалізували стан чоловіка. З’ясувалося, що він і гадки не має, який у нього зазвичай тиск, бо у свої 40 з гаком... ніколи його не вимірював. Хоча причини робити це регулярно є: надмірна вага, “нервова”, відповідальна посада, вік. Саме у 40+ найчастіше з’являються перші прояви первинної гіпертонії, бо судини виснажуються, втрачають еластичність — це природний процес. До речі, при гіпертонічній хворобі кожен другий пацієнт не відчуває підвищення артеріального тиску.
— А чи доступні для пересічного пацієнта в Україні прилади вимірювання тиску та ліки, потрібні при артеріальній гіпертензії?
— Це не найдорожчі товари в аптеці, а їх дефіциту навіть під час війни, на щастя, немає. Ціни на тонометри різні, але модель можна дібрати відповідно до фінансових можливостей родини. Щодо вартості ліків, то вона залежить від того, хто виробник. Люди з нижчим доходом можуть придбати препарати вітчизняного виробництва з такою самою діючою речовиною, що й в іноземних, за помірною ціною — і терапевт, і фармацевт це підкажуть. Правди ніде діти: і ліки, і тонометри — товар не копійчаний, але якщо порівняти, скільки коштує лікування наслідків неконтрольованого тиску, то стає зрозумілим: економія невиправдана. Вимірювання артеріального тиску в домашніх умовах допомагає уникнути “гіпертензії білого халата”, коли в кабінеті лікаря тиск підвищується, та “прихованої гіпертензії”, яка до певного моменту не проявляє себе.
— А як щодо можливості лікування артеріальної гіпертензії? Чи діють у нашій країні стандартизовані протоколи?
— Діють, і кожен сімейний лікар чи кардіолог можуть порекомендувати найбільш оптимальні для конкретного пацієнта препарати у потрібному дозуванні. Слід лише звернутися до фахівця. Але в нас люди більше схильні довіряти гомеопатії, ніж доказовій медицині, ковтати всілякі БАДи, трав’яні настоянки, будучи переконаними, що вони “не такі шкідливі для печінки”. Ось цей страх “отруїти печінку” часто домінує над здоровим глуздом. Приблизно 46% дорослих з артеріальною гіпертензією не знають про неї, отже не лікують її. І що довше це триває, то вищий ризик ураження життєво важливих органів та розвитку ниркової недостатності, проблем із зором, серцево-судинних ускладнень. Щорічно в Україні стається понад 100 тисяч інсультів, причому близько третини з них — у людей працездатного віку.
— Що, на вашу думку, треба було б зробити, аби люди змінили своє ставлення до проблеми?
— Варто активніше поширювати знання про артеріальну гіпертензію, наприклад, проводити акції у школах на зразок “Поміряй тиск своїй бабусі (чи дідусеві)”. Завдяки цьому діти змалку привчалися б уважно ставитися до здоров’я рідних і до свого теж. А ще важливо боротися з курінням. Нікотин провокує спазми судин. Лише від однієї цигарки тиск може підвищуватися на 10 — 30 міліметрів ртутного стовпчика. На жаль, у нас ще замало уваги приділяють профілактиці.
— Свого часу у Фінляндії національна кардіоасоціація оголосила програму заміни звичайної кухонної солі аналогом з мінімальним вмістом натрію. Відтоді середня тривалість життя фінів зросла на 10 років, а кількість смертей від серцево-судинних недуг зменшилася на 80%. Чи не варто було б і нам запровадити щось подібне?
— Так, адже відомо, що надмір натрію у стравах провокує вивільнення антидіуретичного гормону, що призводить до утримування води нирками, збільшення об’єму крові і підвищення артеріального тиску. Варто було б запозичити і американський культ вранішніх пробіжок, європейську моду на велосипеди, японську традицію приготування страв без пересмажування. Звісно, для українців усе це звучить нині не дуже актуально, але проблема артеріальної гіпертензії виникла не п’ять років тому.
— Які доступні методи медичного обстеження дають змогу вчасно виявити схильність до артеріальної гіпертензії і запобігти її розвитку?
— Якщо зафіксовано бодай три поспіль епізоди підвищення артеріального тиску до меж 140/90, його вимірювання має стати процедурою щоденною. А серед обстежень — передбачені програмою медичних гарантій ЕКГ серця, аналіз крові на ліпіди, холестерин (те, що важливо для контролю розвитку атеросклерозу) і глікований гемоглобін (дослідження, яке допомагає дізнатися про рівень глюкози в крові упродовж певного періоду). Лише коли кожен робитиме максимум для того, щоб підтримувати у нормі свій кров’яний тиск, люди масово не помиратимуть від інсультів та інфарктів.
