Цей трагічний випадок стався у липні 2020 року у Львові. Водійка тролейбуса, яка здійснювала перевезення за маршрутом №23, на одній із зупинок не дочекалася, поки всі пасажири зайдуть у салон, зачинила двері й рушила. Дверима затиснуло руку 34-річному чоловіку, який не встиг піднятися у транспортний засіб. Він намагався висмикнути руку, але втратив рівновагу, упав під заднє колесо тролейбуса й покалічився.
Потерпілого госпіталізували в реанімаційне відділення лікарні. На жаль, його травми були дуже важкими: множинні переломи кісток із ушкодженням внутрішніх органів, що призвело до гострої внутрішньої кровотечі, набряк головного мозку з розвитком поліорганної недостатності. Власне це й стало причиною смерті.
Проти водійки правоохоронці розпочали кримінальне провадження за частиною 2 статті 286 ККУ (порушення правил безпеки дорожнього руху, що призвели до тяжких тілесних ушкоджень або смерті потерпілого). Їй загрожувало від трьох до восьми років ув’язнення із забороною до трьох років керувати транспортними засобами. Аби не потрапити за грати, жінка уклала з прокурором угоду про визнання винуватості, яку в листопаді 2022 року затвердив Франківський районний суд Львова. Своїм вироком він позбавив обвинувачену волі на три роки з дворічним іспитовим терміном. Із засудженої стягнули 7681 гривню на проведення судових експертиз. Після аварії вона звільнилася з роботи й підписала контракт із ЗСУ.
У рамках кримінального провадження цивільний позов не розглядався, хоча мати загиблого була визнана потерпілою. Тож наприкінці червня цього року вона звернулася до Шевченківського районного суду із заявою про стягнення моральної шкоди з приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “ЄвроінсУкраїна” та комунального підприємства “Львівелектротранс”. Жінка наголосила, що в зв’язку зі смертю сина зазнала душевних страждань. За її словами, разом із покійним чоловіком вона чекала на дитину дев’ять років. Попри наявність кількох вищих освіт, відмовилася будувати власну кар’єру й повністю присвятила своє життя вихованню сина. Він вивчився на комп’ютерного інженера, займався бізнесом і повністю утримував матір, бо в неї пенсія мінімальна. Син не встиг одружитися, наголошувала потерпіла, а це означає, що вона ніколи не матиме внуків, і життя для неї втратило сенс.
Згідно з висновком Науково-дослідного інституту судових експертиз та права, з яким мати загиблого уклала договір, матеріальний еквівалент заподіяної їй моральної шкоди становив 780 тисяч гривень.
Страхова компанія подала відзив на позов, у якому заперечила проти стягнення з неї відшкодування, оскільки у справі відсутнє свідоцтво про право на спадщину. Однак суд зауважив, що це не є підставою для відмови в позові. “Львівелектротранс” попросив зменшити розмір компенсації, оскільки є планово-збитковим підприємством, бо здійснює перевезення пільгових категорій громадян.
У підсумку Шевченківський районний суд Львова стягнув з ПрАТ “СК ЄвроінсУкраїна” 28 338 гривень моральної шкоди на користь матері загиблого, а з “Львівелектротрансу” — 751 662 гривні. Крім того, страхова компанія і електротранспортне підприємство мають сплатити жінці 10 тисяч гривень витрат за правничу допомогу.
