З перших днів повномасштабного вторгнення у Краматорську працює волонтерський хаб, який організували місцеві. Вони доправляють бійцям автомобілі, різноманітне спорядження та ліки, а ті віддячують шевронами й прапорами. Їх волонтери за майже три роки зібрали понад тисячу.
“Весь кістяк нашої організації був причетний до групи спротиву в 2014 році. Ми виходили на центральну площу міста й не боялися висловлювати свою проукраїнську позицію. Потім, під час АТО, намагалися підтримувати наших воїнів, а після 24 лютого 2022-го наша волонтерська діяльність активізувалася, — ділиться співзасновник волонтерського хабу Ваге Маміконян. — Я вивіз родину на Кіровоградщину й взявся закривати потреби бійців. Разом з друзями розвозили гуманітарну допомогу, допомагали землякам з евакуацією, ліками, а машинами та спорядженням — захисникам. Брали старі водонагрівальні баки та виготовляли з них для воїнів буржуйки. Також розвозили у лікарні ліжка, дитячі підгузки, суміші для годування та медикаменти. Ще один напрямок нашої роботи — доправляти до медустанов людей, які потребують невідкладної допомоги. А бувало, що у когось після прильоту пошкодило дім — теж виїжджали й допомагали лагодити”.
Загалом волонтерський хаб об’єднує близько 70 людей. Частина з них працює у Краматорську, частина — в інших містах, допомагаючи зустрічати та перенаправляти вантажі на Донеччину, адже чимало допомоги активісти отримують з-за кордону.
“Мене часто запитують, як можемо працювати у таких умовах, бо у Краматорськ часто прилітає, гинуть люди. Є серед місцевих і зрадники, як не крути, — каже Ваге. — Але я вважаю, що ми не є якимись особливими, бо вороги ненавидять не тільки волонтерів і воїнів, а всіх українців. Їм байдуже, чи вбити бабцю, яка торгує на ринку в Херсоні, чи того, хто везе на передову їжу та воду. За майже три роки ми багато чого пережили і багато що закарбувалось. Домовились, що поки що без сліз, тримаємо себе в руках. Але часто не стримуємо емоції, особливо, коли гинуть воїни, які ще вчора заходили в гості на каву”.
Щоби віддячити краматорським волонтерам, бійці дарують їм прапори з підписами та шеврони. “Маємо більше як тисячу шевронів, це — найвища нагорода. Деякі — іменні, з назвами підрозділів, є з підписами бійців, котрих, на жаль, вже нема в живих. Але дуже особливий для мене — від земляків. Шеврон Nemesis group — це об’єднання вірменських військових у складі ЗСУ. Ми також активно їм допомагаємо. У нашій колекції шеврони з жартівливими написами на кшталт: “Я соромлюсь свого командира”. Маємо прапор з підписом Валерія Залужного, “Азову”, 3-ї штурмової, 56-ї бригади, бригад “Лють”, “Свобода”, “Рубіж”, Інтернаціонального легіону. Незадовго до окупації українські бійці вивезли стяг із Бахмуту та передали нам. Дивимось на це все і розуміємо, що працюємо недарма. Це надихає не здаватись. Хотілось би з часом створити музей, аби зберігати там шеврони й прапори та розповідати молодому поколінню, якою важкою була ця боротьба”.
