Численні дослідження підтверджують, що сміх поліпшує емоційний стан, знижує рівень стресу та полегшує біль у пацієнтів. Тож лікарняна клоунада стає дедалі популярнішою у світі. Організація “Червоні носи” з Рівного — одна з перших, ще 12 років тому започаткувала рух лікарняних клоунів в Україні.
“Рух лікарняних клоунів у Рівному розпочали Артем Алєксєєв і Тарас Обоїста (який тепер воює на фронті), — розповідає Наталія Микита (клоунеса Кіка), голова ГО “Лікарняні Клоуни “Червоні Носи” м. Рівне”. — Вони відвідували Будинок дитини, пізніше лікарні, зокрема онкогематологічне відділення. Із часом команда “червоних носів” розширилася”.
Наталія пояснює, що основне завдання лікарняного клоуна — відвернути думки людини від її тривалого хворобливого стану.
“Я виконую роль лікарняної клоунеси вже шість років, — мовить пані Наталія. — Для мене велика перемога, якщо важкохворі хоча б на кілька хвилин забувають про біль! Лікарняний клоун — це друг, з яким можна сміятися, дуркувати. На клоуна можна навіть покричати. Це допомагає пацієнтам виплеснути емоції”.
“Червоні носи” відвідують майже усі відділення обласної та міської лікарень у Рівному, а також Будинок дитини.
“У нас немає чіткого робочого дня, бо ми волонтери, — пояснює Наталія. — У нашому чаті домовляємося, хто і коли зможе піти до пацієнтів. “Червоні носи” завжди працюють у парі, а то і втрьох. На одне відділення витрачаємо приблизно півтори години”.
Особлива увага лікарняних клоунів нині зосереджена на опіковому відділенні для дорослих, де перебуває багато захисників. Працювати з цією категорією пацієнтів, звісно, непросто. Втім, як зауважує пані Наталя, вони ніколи не діють за сценарієм.
“Вміння імпровізувати з’являється з досвідом, — каже клоунеса. — Бачиш у палаті пляшку — береш її й говориш ніби по телефону, а з вологими серветками вже проводиш операцію. З кимось із пацієнтів треба просто поговорити, когось — вислухати. А хтось хоче щиро пореготати й просить, щоб ми розповідали анекдоти. Перед тим як зайти в палату, завжди питаємо дозволу. Нам кажуть: “Ні”, а ми жартуємо: “А можна ми заповземо?” Хоча буває, що троє пацієнтів кажуть “Заходьте”, а один — накривається ковдрою, щоб його ніхто не чіпав, або просто виходить. Але зазвичай люди добре реагують на “червоні носи”, кульки та бульбашки. Особливо радо нас зустрічають діти”.
Команда лікарняних клоунів у Рівному складається з близько 20 осіб, але регулярно відвідують лікарні десять клоунів.
“Це люди різних професій: бухгалтери, лікарі, педагоги, банкіри, архітектори, аніматори та навіть священник, — додає Кіка. — Час від часу проводимо набір у школу лікарняних клоунів, де навчання триває три дні. У команду приймаємо волонтерів від 18 років”.
Наостанок Наталія зазначає, що лікарняна клоунада дуже популярна у світі. “Ця практика поширена в багатьох країнах, зокрема в Італії, Литві, Ізраїлі, США, — зауважує клоунеса. — Ми, до речі, вже навіть створили Всеукраїнську асоціацію лікарняних клоунів”.
