Ми продовжуємо знайомити читачів з журналістами “Експресу”. Сьогодні по той бік диктофона — Надія Федечко, яка працює в “Експресі” 22 роки. Уже десять років вона головна редакторка журналу “Рецепти
господині”. Крім того, веде улюблену рубрику багатьох “Чекай дзвінка з “Експресу”. Саме фото Надії Федечко прикрашає першу сторінку “Телеекспресу” в цьому номері.
— Я народилась у Львові. Моя мама працювала технологинею на швейній фабриці. Саме вона навчила мене, що усе в житті треба робити за чітким алгоритмом — і тексти писати, і їжу готувати, і дім прибирати. Тато працював у фізико-механічному інституті — 52 роки! У мене, до речі, освіта фізика. Мабуть, любов до точних наук передалась саме від батька.
— А як ти потрапила в журналістику?
— Ця професія цікавила мене ще у школі. Та в ті часи в газетах писали переважно про з’їзди комуністичної партії і інші радянські “досягнення”. Тому я вирішила обрати іншу професію. Після навчання півтора року викладала фізику в коледжі. Однак із зарплатами у викладачів тоді були проблеми. Щоб трохи заробити, влаштувалася у відділ реклами однієї газети. Якось в офісі задзвонив телефон журналістів — їх у той момент не було поряд, тож я взяла слухавку. Це були рятувальники, вони надали інформацію про кількість пожеж — для замітки в газеті. Я все записала. А потім редактор сказав мені, щоб я і замітку для публікації підготувала! Ось так випадково почала робити те, про що завжди мріяла. Дуже подобається моя робота, адже страшенно люблю спілкуватись з людьми. Скажу більше, співрозмовники часто стають моїми друзями, гостюють у мене.
— Знаю, що твій чоловік живе за межами України. Розкажи, як ви познайомились і як сьогодні підтримуєте стосунки на відстані?
— З Орестом я познайомилась у 16 років на вечірці у моєї подруги. Він був її сусідом. Вже наступного дня ми пішли на перше побачення. Відтоді разом 35 років. Орест — програміст, уже понад п’ять років працює у Польщі. Відстань між нами вносить цікавинку у стосунки. Розлука спонукає бути знову романтичними, планувати побачення, як колись. Ми постійно на зв’язку, я часто їжджу до нього у Польщу. Любимо разом подорожувати. Маємо правило: замість робити подарунки на річниці весілля — їдемо у мандрівку!
— У скількох країнах ти побувала і куди ще плануєш поїхати?
— Була в багатьох країнах Азії, Європи, Африки. Та найбільше мене вразила Австралія! Я писала для “Експресу” репортажі звідти — про аборигенів, нащадків емігрантів, тваринний світ цього континенту...
У планах — побувати в Амстердамі, Греції, Великій Британії, США, країнах Південної Америки. Мрію здійснити навколосвітню подорож.
— Твоя донька — теж любителька мандрів, чи не так?
— Ще й яка! Моїй Настусі — 29. Завдяки безплатним міжнародним програмам вона жила в Данії, також викладала англійську мову в літньому таборі в Туреччині, у ромському таборі в Сербії. Тепер працює в одній зі швейцарських компаній, але мешкає у Львові. Між іншим, моя донька — амбідекстр, вона однаково добре володіє правою і лівою руками.
— Поговорімо про твої захоплення. Знаю, що ти дуже любиш бувати на концертах. Яка музика тобі до душі?
— Мені подобається фолк-рок. А взагалі я фанатка гуртів “Мері”, “Kozak System”, “Rock-H”, “Воплі Відоплясова”. Також подобається польський гурт “Enej”. До речі, у багатьох своїх кумирів брала інтерв’ю, а з деким навіть товаришую.
Часто ходжу на концерти з донькою. Але можу і сама відірватись на повну. Концерти мене дуже запалюють! Також люблю кататись на лижах, ковзанах, їздити на велосипеді — можу проїхати понад 20 кілометрів за день.
Люблю кататись на лижах, ковзанах, їздити на велосипеді — можу проїхати понад 20 кілометрів за день.
А ще люблю читати. За цей рік прочитала близько 30 книжок. Віддаю перевагу сучасній українській літературі. Книжки просто “ковтаю” — завдяки спеціальній техніці швидкісного читання.
Дуже люблю й малювати — зокрема, квіти та пейзажі. До речі, я вирощую кани, бругмансію, кампсис, анемони, магнолію, крокуси, гібіск... Захоплююся квітами, тож тепер дистанційно навчаюсь у польській школі на флористку. Люблю вчитися, а професія журналіста у цьому мені допомагає. Бо у кожного співрозмовника набираюся знань: і в кулінарії, і в спорті, і в квітникарстві.
— А куховарити тобі подобається?
— Аякже! Лише з гарбуза можу приготувати десятки смачних страв (усміхається).
— Поділися з нашими читачами своїм улюбленим рецептом.
— Залюбки! Ось рецепт гарбузової зупи з імбирем. Спершу готуємо складники: кілограмовий гарбуз треба обібрати, порізати на великі шматки; одну велику цибулину порізати кубиками; два зубчики часнику посікти, 2 — 3 сантиметри імбиру почистити і натерти на дрібній тертці.
У каструлі з товстим дном підсмажити на олії цибулю — до золотистого кольору. Додати часник, посмажити хвильку разом, далі — гарбуз, смажити 8 — 10 хвилин, помішуючи. Тоді залити водою, щоб ледь покрила інгредієнти, посолити і варити до готовності гарбуза. Далі — збити все блендером, влити 1 склянку вершків, додати імбир, закип’ятити. Розлити гарячим у тарілки, зверху покласти ложку сметани. Це дуже смачно!
— А яку найекзотичнішу страву ти куштувала?
— Запечені на камені жаб’ячі ніжки. Смакувала їх у горах з пластунами. Це був неперевершений досвід!
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також інтерв'ю із Павлом Табаковим
