З їхньою допомогою можна не тільки освітити окоп чи бліндаж, але й розігріти їжу, підсушити одяг.
“Коли згадую гул ворожої авіації зранку 24 лютого 2022 року, то досі плачу. Це душевна рана на все життя. У перші дні великої війни жителі Ворзелю (Київщина. — Авт.) згуртувались, допомагали одні одним виїхати, ділились продуктами. Неподалік був дитячий будинок, тому опікувались і ним, доки вихованців вивезли через гуманітарний коридор, — розповідає волонтерка Валентина Хрокало. — Я змогла покинути Ворзель 10 березня, а багато хто залишився. Одного чоловіка окупанти просто ні за що вбили в будинку його товариша. Деякі місцеві, які намагались волонтерити у ті пекельні дні, потрапляли під обстріли. Окупація Ворзелю тривала від 3 до 31 березня. Після звільнення селища я відразу повернулась додому”.
За словами співрозмовниці, спочатку ворзельці плели маскувальні костюми та сітки для воїнів у місцевій бібліотеці, бо був на них попит. “Потім захисники попросили окопні свічки. Увесь 2023 рік ми збиралися з односельцями і виготовляли їх. Але місця для такої роботи бракувало. Тому недавно настоятель місцевого храму ПЦУ запропонував нам окреме приміщення, — зауважує Валентина Хрокало. — З парафіном допомагає церква, дещо закуповуємо на донати. Бляшані банки з-під котячого корму або кукурудзи, гофрований картон приносять небайдужі. У середньому окопна свічка горить чотири-вісім годин. Біля неї можна погрітись, підігріти воду, їжу, напої, якщо немає електрики та газу, підсушити вологі речі. У вересні лише за чотири дні ми виготовили понад 1000 свічок і відправили їх на Схід. Зворушує, що допомагають у цій справі навіть старенькі. Є в нас 86-річна жінка, яка вже ледве ходить, але щодня береться за роботу. Ми знаємо, що таке окупація. Не дай Боже пережити таке жахіття ще раз. Тому вирішили, що допомагатимемо фронту доти, доки це буде потрібно”.
