Цього разу в рубриці “У монастирі” розповідаємо про Свято-Георгіївський монастир на Козацьких могилах. Сюди приїжджає багато паломників з усієї України й з-за її меж, аби помолитися за загиблих у битві під Берестечком 1651 року. Також біля монастирських святинь люди вимолюють зцілення для себе та рідних. Як живуть ченці цієї обителі, які їхні світогляд, захоплення та принципи?
Свято-Георгіївський чоловічий монастир на Козацьких могилах (ПЦУ)
Дата заснування: 1914 р.
Головні святині: чудотворна ікона Божої Матері “Скоропослушниця”; ікона Божої Матері “Всіх скорботних радість” із монетами”; хрест, у який вставлено частку Животворного Древа Господнього, та інші.
Розташування: вул. Козацької слави, 26, с. Пляшева, Рівненська обл.
ІСТОРІЯ
Цей монастир розташований у місці битви козаків з поляками, що увійшла в історію як битва під Берестечком. Бої тоді точилися поблизу міста Берестечка, сіл Пляшева, Острів, Солонів, Рідків, Митниця. За кількістю військ (загалом 300 тисяч осіб з обох боків) ця битва була однією з найбільших у європейській історії XVII століття.
“Центральний храм монастиря почали будувати у 1909 році, — розповідає архимандрит Софроній (Бордюк), намісник Свято-Георгіївського чоловічого монастиря на Козацьких могилах. — Для цього на ділянку, де планувалось будівництво, завезли чимало грунту, аби засипати тутешнє болото. Тож Журавлиха — це насипний острів у селі Пляшева. Тут і в довколишніх населених пунктах мешканці нерідко знаходили людські кістки та черепи. А найбільше їх було у болотах. Віднайдені рештки загиблих у битві під Берестечком (приблизно сім тисяч) нині зберігаються у підземному храмі монастирського собору — в спеціальному саркофазі висотою чотири метри. Сам Свято-Георгіївський собор має три поверхи, на кожному з яких є окремі приділи, розміщені один над одним. Підземний освячений на честь великомучениці Параскеви, наземний — на честь великомученика Георгія Побідоносця, а верхній (на балконах) — на честь святих Бориса й Гліба”.
Перші ченці на Козацьких могилах з’явилися того ж 1909 року. У 1912-му на острів Журавлиху перенесли дерев’яний Михайлівський храм, який стояв раніше у сусідньому селі Острів. “За переказами, у цьому храмі, який збудований у 1650 році, гетьман Богдан Хмельницький із старшиною сповідався і причащався перед битвою під Берестечком”, — каже архимандрит Софроній.
Монастир на Козацьких могилах діяв майже до кінця 1950-х років. У 1958 році радянська влада його повністю ліквідувала.
“Будівлі монастиря передали колгоспу. У братському корпусі відкрили фельдшерсько-акушерський пункт. Дехто з жителів села Пляшева розповідає, що з’явився на світ у монастирських приміщеннях”, — каже намісник обителі.
У 1989 році у Свято-Георгіївському соборі дозволили звершувати богослужіння. З того часу він використовувався як парафіяльний храм. А в 2002 році за ініціативою Митрополита Рівненського та Острозького Даниїла (Чокалюка) на Козацьких могилах відновилося чернече життя.
СВЯТИНІ
Сьогодні в обителі зберігається багато святинь. Зокрема, ікони з частинками мощей святих великомучениць Параскеви і Варвари, священномученика Макарія, преподобних отців Києво-Печерських, Іова й Амфілохія Почаївських, великомученика й цілителя Пантелеймона, святого Миколая Чудотворця. А також хрест із частинкою Животворного Древа Господнього.
“Також у нас є ікона Божої Матері “Скоропослушниця”, яку вважаємо чудотворною, — розповідає намісник монастиря. — Про зцілення за молитвами біля неї розповідає чимало сучасників. До прикладу, був такий випадок. У монастир приїжджали батьки з дитиною, якій діагностували психічні відхилення. Можливо, йшлося про одержимість злим духом. Цій дитині допомогла молитва. Сім’я дотепер навідується у наш монастир. Батьки кажуть, що здоров’я дитини значно покращилося!”
Збереглася в обителі також старовинна плащаниця, яка була у монастирі ще з часу його заснування. Багато святинь вціліло завдяки тому, що в радянські часи їх переховували місцеві мешканці.
ЖИТТЯ МОНАСТИРЯ
У Свято-Георгіївській обителі, як каже намісник, живуть так, як і в більшості сучасних монастирів. День тут починається о 6.00. У храмі звершується богослужіння, моляться вранці та ввечері. Решту часу займаються нагальними справами.
“Маємо невеличкий клаптик городу — чотири сотих, де вирощуємо деякі овочі, зелень, — розповідає архимандрит Софроній. — Дуже вдячні людям, які діляться з нами картоплею, морквою, буряком”.
Ченці готують для себе самі. “Я люблю куховарити — можу й торт спекти, і борщ зварити, — каже намісник. — Борщ готую із традиційних інгредієнтів — буряка, картоплі, капусти, моркви, цибулі. Додаю олію і обов’язково квасолю або зелений горошок чи боби. Рослинний білок робить страву ситнішою”.
Раз у рік, у 9-ту неділю після Великодня, у Свято-Георгіївському чоловічому монастирі на Козацьких могилах звершується богослужіння за участі Митрополита Київського і всієї України Епіфанія та архиєреїв і духовенства зі всієї України. Ці святкування тривають три дні — у п’ятницю, суботу та неділю.
“Аби підготуватися до торжества, напередодні у монастир приїжджають 5 — 6 семінаристів, які нам допомагають, — розповідає отець Софроній. — Разом можемо приготувати обід на 30, а то й більше осіб!”
ЛЮДИ СВЯТО-ГЕОРГІЇВСЬКОЇ ЧОЛОВІЧОЇ ОБИТЕЛІ НА КОЗАЦЬКИХ МОГИЛАХ
Братія монастиря сьогодні складається із намісника та одного ченця. Монаху Глібу — 83 роки. Після смерті дружини він пішов у монастир та тривалий час був послушником.
“А в 2013 році, у 75, прийняв монаший постриг, отримавши своє чернече ім’я на честь святого благовірного князя-страстотерпця Гліба, що є одним із покровителів нашого монастиря, — розповідає архимандрит Софроній. — Брат Гліб, попри свій вік, прибирає на подвір’ї монастиря. Він добре розуміється у будівельній справі й завжди може щось порадити або й відремонтувати сам. Іноді брат Гліб — і за електрика, і за сантехніка”.
Намісник монастиря 39-річний архимандрит Софроній має ступінь кандидата педагогічних наук і є доцентом Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, вищого навчального закладу, де вчителі підвищують свою кваліфікацію.
"Коли був малим бабуся, забираючи мене та сестру із дитячого садочка, часто вела до храму, — пригадує отець Софроній. — Батьки, можливо, це й не схвалювали, але бабуся не зважала. У мене тоді зародилася любов до церкви. Після школи я навчався одночасно на стаціонарі й у семінарії, і в університеті на психолога, соціального педагога. Навчання у семінарії було у першу зміну, а в університеті — в другу. Постриг я прийняв у 2009 році, отримавши чернече ім’я на честь преподобного Софронія — затворника Києво-Печерського, в Дальніх печерах. Мама мій вибір одразу сприйняла з розумінням. А татові на це потрібен був час. Тепер батьки пишаються мною”.
Архимандрит Софроній у 2013 році став намісником монастиря. Також займався педагогічною роботою — викладав у Рівненському державному гуманітарному університеті та в Рівненській духовній семінарії.
ДЕ ЗУПИНИТИСЯ ПАЛОМНИКОВІ?
У селі Пляшева, де розташована обитель, є декілька сімей, які займаються сільським зеленим туризмом. “Паломники можуть у них оселитися за доволі низьку плату, — розповідає намісник монастиря. — Господарі деяких садиб пропонують також і харчування. Тож паломники, які приїжджають сім’ями, користуються такою можливістю — живуть у садибах і приходять на богослужіння у монастир”.
До слова, багато паломників їде у Свято-Георгіївський монастир на Козацьких могилах і задля цікавих екскурсій. Тут діє музей-заповідник “Козацькі могили”. А у храмі екскурсію проводять монахи.
Цінні поради від намісника
Ахимандрит Софроній (Бордюк), намісник Свято- Георгіївського чоловічого монастиря на Козацьких могилах (фото зі сторінки музею "Козацькі могили" у facebook)/
* Незалежно від статусу, віку, професії завжди потрібно залишатися людиною, яку можна назвати вінцем творіння Господнього. Бог у нас заклав духовну досконалість, яку слід зберігати за будь-яких обставин. Якщо завинив, то перепроси. І ніколи не роби іншим те, що не хочеш, аби робили тобі.
* Часто люди цитують заповідь: “Шануй свого батька та матір свою і довговічний будеш на землі”. Проте у Святому Писанні є також звернення до батьків: “А й ви, батьки, не дратуйте дітей ваших”. Цього можна досягнути, якщо виховувати дітей у щирій любові, яка, за словами апостола Павла, усе зносить, усе терпить, милосердствує, не рветься до гніву. Тож раджу всім батькам бути такими, як вчить Святе Писання.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також репортаж із психоневрологічного інтернату, де пацієнти трудяться у саду та варять вишукані сири
