Капелан возить захисникам допомогу, записує на плеєр богослужіння, аби вони могли їх слухати, коли на позиціях немає світла й інтернету...
— Чому ви стали на шлях капеланства?
— Мені було легко до цього прийти, адже я — професійний військовий ЗСУ, ветеран російсько-української війни, — каже киянин Микола Корсун.— А загалом 25 років служби дали дуже добре розуміння того, чого потребують наші солдати. Військові часто зазнають психологічних травм унаслідок бойових дій, я не був винятком. Але саме віра допомогла мені подолати гостру фазу посттравматичного синдрому.
Згодом я звернувся до організації, яка, власне, і займається підготовкою капеланів. Пройшов стажування, вирушивши з іншими капеланами на нульові позиції. Ця поїздка змінила все моє життя, додала мені розуміння, що наші воїни мають отримувати більше духовної підтримки... Моя місія сьогодні — подолати прірву між солдатом і Церквою.
— Як часто ви їздите до військових і з якими питаннями найчастіше вони звертаються?
— Раз на десять днів. Одягаємо форму, а не ряси, щоб бути ближчими до наших захисників. Веземо їм гуманітарну допомогу і Новий Заповіт. До речі, був такий випадок, коли куля застрягла у священній книзі, яка була у бійця, врятувавши йому життя.
Найбільше наші військовослужбовці переживають за свою сім’ю, а не за себе. У них — травма розлуки. Одна військовослужбовиця на сповіді переймалася своїми підлеглими, аби всі повернулись додому живі...
Досить часто воїни питають, як сприймати почуття ненависті до ворога, адже Біблія вчить полюбити його. Проте ми пояснюємо, що це стосується особистих взаємин із ближнім, а щодо рашистів, то це нормально — мстити за Бучу, Ірпінь, за всі наші міста та втрачені життя.
— А як представники єврейської месіанської громади на фронті дотримуються головних правил церковного життя?
— Субота — священний для нас день, коли ми намагаємось відмежуватися від мирських справ. Зрозуміло, що на фронті це мало вдається. Але військові знаходять час, аби послухати слово Боже. Наприклад, днями наш месіанський воїн попросив записати йому на плеєр останні шабати, бо на його позиції нема світла та інтернету і він не може переглядати їх у режимі онлайн. І це для нього дуже потужна духовна підтримка, йому не вистачає спілкування з громадою. Крім того, на фронті наші віряни раз на тиждень утримуються від їжі. А ще — посильно моляться за перемогу над ворогом.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також інтерв'ю з Богданом Бенюком
