Нова Зеландія лежить у південно-західній частині Тихого океану. Між нею і Україною — 17 тисяч кілометрів! Територія країни — це два великі острови (Північний і Південний) та близько 600 прилеглих дрібніших. Населення — приблизно 4 мільйони осіб. Економіка належить до передових ринкових економік світу. Це індустріально-аграрна країна. Тож тут є вакансії на різноманітних фермах, а також на промислових підприємствах — харчових, машинобудівних, логістичних тощо.
41-річний Роман Старух після закінчення навчання в українському виші жив у Британії — за програмою обміну. Там вивчав англійську і працював спершу в сільському господарстві, а потім — стюартом у поїздах. Коли повернувся в Україну, обіймав посаду начальника сектору кредитування малого та середнього бізнесу в одному з банків.
“А якось я випадково натрапив на оголошення в інтернеті про набір на роботу водіїв у Нову Зеландію”, —
розповідає Роман Старух про день, який змінив його життя настільки, що нині він працює в країні за 17 тисяч кілометрів від Батьківщини!
“Я тоді надіслав своє резюме і отримав відповідь, що моя кандидатура підходить!” — каже Роман.
У резюме він, крім досвіду праці у Британії та Україні, вказав, що має трирічний досвід водіння фури, адже закінчив відповідні курси і час до часу кермував вантажівками.
“Для працевлаштування потрібен був дворічний стаж, тож це теж відіграло свою роль, — каже чоловік. — Діставши згоду від роботодавця, я звернувся до еміграційного адвоката (послуги оплачував працедавець, як і авіапереліт). З його допомогою онлайн подав новозеландському консульству документи — копії паспорта, контракту з роботодавцем, довідки з поліції про відсутність судимості та довідки про медогляд. Через два місяці після подачі на мою електронну пошту прийшов лист із повідомленням, що візу відкрили. Я роздрукував його на аркуші А4, який потім пред’явив в аеропорту. У закордонному паспорті візи не ставили”.
Цікава річ, пізніше Роман дізнався, що роботодавець умістив оголошення про пошук водіїв саме на українському сайті, бо його дружина — українка.
УКРАЇНСЬКЕ ПОСВІДЧЕННЯ ВОДІЯ? ПІДХОДИТЬ!
Роман Старух працевлаштувався водієм фури. І курсує лише одним містом — 300-тисячним Крайстчерчем, яке є найбільшим на Південному острові Нової Зеландії. Водійське посвідчення, яке отримав в Україні, для роботи підійшло. Утім через рік він мусив отримати нове, підтвердивши навички.
“Я розвозив 30-тонні контейнери з молочною пудрою, солодкою водою, побутовою хімією, автомобілями, — розповідає Роман. — Транспортував товари до місцевого порту. Можна сказати, щодня їздив тим самим маршрутом — сім кілометрів в один бік. Потім маршрут подовжили до 30 кілометрів. Загалом дороги тут хороші, тож труднощів для мене як водія не виникало. Хіба що якось я мав їхати у відрядження до міста Піктона, що за 350 кілометрів від Крайстчерча. А перед тим на острові стався землетрус і зруйнував дорогу. Через це мій маршрут змінився, я був змушений їхати горами. Загалом дістався до пункту призначення аж за 13 годин”.
За словами 41-річного українця, робочий день водія у Новій Зеландії не може перевищувати 13 годин чистого часу.
“Ми працюємо 5,5 години, потім маємо півгодинну обов’язкову неоплачувану перерву, після якої кермуємо ще 5,5 години, — розповідає Роман Старух. — Після цього ще 30 хвилин відпочиваємо, а потім дві години працюємо. А далі можна сідати за кермо не раніше ніж за 10 годин після завершення робочого дня. А ще мені імпонує ставлення до водіїв у моїй компанії. Я не маю навіть лампочки фари змінювати, бо на те є відповідні служби, що відповідають за ремонт”.
ПРАЦЮВАТИ У ВИХІДНІ — ВИГІДНО
Водії-початківці на Південному острові Нової Зеландії заробляють близько 25 новозеландських доларів на годину (один новозеландський долар — це 0,7 американського). Така зарплата прописана і в контракті Романа з роботодавцем, зароблене виплачують що два тижні. Водії з багаторічним досвідом можуть заробляти від 27 до 35 доларів на годину.
“Маємо і чотири тижні оплачуваної відпустки. Відпускні тут нараховують, визначаючи середнiй денний заробiток за останнi три мiсяцi, який множать на кiлькiсть днiв вiдпустки, — каже чоловік. — Також є десять святкових вихідних. Якщо працівник погоджується вийти на роботу в такий день, то заробляє у півтора раза більше й отримує потім додатковий вихідний. Вигідно!”
Короткі лікарняні, за словами Романа, у його компанії оплачує роботодавець. Якщо ж людина хворіє довше ніж десять днів, то виплати отримуватиме з державного спецфонду.
ТРЕБА ПОКИНУТИ НОВУ ЗЕЛАНДІЮ НА 1 РІК
Після півтора року перебування на заробітках у Новій Зеландії візу дали дружині та доньці Романа. “Їм оформили візу на той самий період, що й мені, — на 30 місяців, потім можемо її продовжити. Утім, якщо ми з дружиною втратимо роботу, то будемо змушені покинути країну. Зрештою, після трьох років проживання іноземець у будь-якому разі повинен на рік покинути Нову Зеландію — таке тут міграційне правило. Буває також, що візу достроково анульовують — наприклад, за кермування у нетверезому стані.
До речі, допустима кількість алкоголю в крові водія в Новій Зеландії — 0,5 проміле. Якшо виявляють від 0,5 до 0,8 проміле, водієві загрожують штраф у розмірі 250 новозеландських доларів та 50 штрафних балів. Коли у водія 100 таких балів, то його позбавляють посвідчення. Якщо ж у нього виявлять понад 0,8 проміле, то це вже кримінальний злочин, за який порушника обмежують у пересуванні та призначають громадські роботи”.
Роман та Марія Старухи під час подорожі до Окленда, найбільшого міста Нової Зеландії.
Цікаво, що Романова донька пробула в Новій Зеландії 13 місяців, вчилася в одинадцятому (аналог українського дев’ятого) класі місцевої школи — дуже престижному навчальному закладі, але їй не підійшло життя тут, і вона повернулась додому, вступила в Києво-Могилянську академію.
Дружина Романа — Марія Старух — залишилась у країні і влаштувалась працювати автокур’єркою у службі доставки їжі. “Розвожу замовлення власним автомобілем, — каже. — Працюю іноді 11 годин. Якщо є застій у замовленнях, то таксую”.
Аби мати можливість брати замовлення як таксистка, жінка надала у відповідний орган довідку, виготовлену в Україні, про те, що має дворічний стаж водіння і не порушувала правил дорожнього руху. Також машина не може мати понад десять років, а техогляд належить проходити кожні пів року.
Сім’я орендує будинок з трьома спальнями, вітальнею, кухнею та подвір’ям. Вартість — 435 новозеландських доларів на тиждень.
“Власне оренда житла і харчі — це те, на що ми найбільше витрачаємо із заробленого”, — каже Роман.
За словами чоловіка, більшість новозеландців мешкають у приватних будинках, і одиниці — у маленьких квартирах, тож такі помешкання важко знайти для оренди. “А ще тут майже немає житлових багатоповерхівок, а якщо бачите “висотку” — то це готель або офісні приміщення”, — додає чоловік.
РОБОТОДАВЦІ — ПРИВІТНІ Й СПРАВЕДЛИВІ
Сім’я Старухів каже, що їх захоплює клімат Нової Зеландії.
“Тут немає спекотного літа і дуже холодної зими, — відзначає Марія Старух. — Довкола багато зелені, співочих птахів! Дуже мальовнича природа! Також я люблю гори Нової Зеландії, там завжди лежить сніг і можна кататися на лижах.
Роман та Марія в ущелині Хокітіка, яка славиться своєю смарагдово-зеленою водою.
А ще тутешня вода — одна з найчистіших у світі, вона — прямо з льодовика. І ця водичка тече з кранів у домах, за неї ніхто не платить. Це ж супер!”
Старухи відзначають, що Нова Зеландія — дуже привітна до іноземців та трудових мігрантів.
“На роботі — усі рівні, незалежно від паспорта, — каже Роман. — Роботодавці привітні, справедливі, вони не дозволяють собі хамського ставлення, тут не звільнять людину з іншої країни за будь-що. Зрештою, лише один відсоток усіх жителів Нової Зеландії становлять маурійці, які є корінним населенням острова. Решта ж — іноземці”.
Утім, попри те, що Нова Зеландія така приваблива для життя країна, залишатись тут назавжди сім’я Старухів не планує. “Обов’язково повернемося до України!” — кажуть вони.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також найцікавіше про броньовані автомобілі
