Нещодавно пастухи в горах вигнали на полонини худібку. Тут, очевидно, немає жодної можливості сховатися від російських ракет. Утім вівчарі спокійні — кажуть, готові працювати, аби в українців була і бринза, і вурда, і будз.
“Маємо 40 корівок, 10 телят, стільки ж коней, — каже Іван Недоходюк, власник полонини Скупова в селі Голови Верховинського району (Прикарпаття). — Минулого року на полонині виготовили майже 3 тонни бринзи, цьогоріч плануємо 3,5 тонни”.
Запитую, як змінилося життя на полонині через війну? “У нас немає бункерів чи підвалів, та й корівці не поясниш, що повітряна тривога, коли вона хоче пастись чи аби її подоїли, — каже чоловік. — Втікати самому й лишити напризволяще корівок — теж не варіант. А поки збереш усіх докупи, то вже й небезпека закінчується. Тому ми не ховаємося. Віримо, що ЗСУ і гори нас захистять”.
Ми не ховаємося. Віримо, що ЗСУ і гори нас захистять.
За “врожай” бринзи у горах не переживають. Питання, кажуть, лише в реалізації. “Щороку ми мали багато туристів, тепер же через війну ситуація, очевидно, інша, — каже Іван Недоходюк. — Тож і не відомо, чи зможемо продати виготовлену бринзу”.
“А в нас цьогоріч на полонину вийшли пастися 240 овець, торік було 260, — каже Анатолій Павлюк, який завідує фермерським господарством з виготовлення бринзи в селі Чорна Тиса, що на Закарпатті. — Усе літо пасемо худібку на різних полонинах, адже всюди ростуть різні трави, відтак їхнє поєднання у раціоні овечки робить молоко якіснішим, смачнішим. Єдина проблема — цьогоріч у високогір’ї ще стоїть багато снігу, тож чекаємо, коли він розтане...”
Пан Анатолій переконаний: працювати треба, хоч цьогоріч туристичного сезону, як було минулого року, не передбачається.
“Туристів нема, але ми мусимо трудитися, аби взимку і нам, й іншим було що їсти”, — підсумовує чоловік.
Роман Галемчук, господар полонини Маковиця, що на Яремчанщині (Прикарпаття), розповідає: “У нас цьогоріч приблизно дві сотні овечок. Сотня — моя, ще приблизно стільки ж приводять люди. Минулого року було трохи більше. Тепер ситуація складніша, ніж зазвичай: от, приміром, ми даємо овечкам сіль з борошном, це своєрідні ласощі для тварин, а сіль тепер он як піднялась у ціні. А ще ж сіль потрібна для виготовлення бринзи... Але, думаю, ми з усім впораємося. За сезон одна овечка дає молока в середньому на 7 кілограмів бринзи. Тож у 2022-му очікуємо приблизно 1,4 тонни”.
Чоловік додає: “Працювати мусимо заради наших військових — щоразу передаємо будз, бринзу хлопцям і дівчатам у Попасну, в Мар’їнку. Тож варто трудитися — аби Україна перемогла!”
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, хто винен у тому, що росія окупувала Херсон
