Вишитий одяг є у багатьох народів світу, однак дослідники переконані: такої багатої спадщини, як в Україні, нема ніде. Цікаво, коли ж на наших теренах з’явилася перша вишита сорочка?
— Ще понад дві тисячі років тому! Найдавніший історичний артефакт з вишитими елементами знайдено під час розкопок поховання представниці сарматської знаті у Соколовій Могилі на Миколаївщині, — розповідає Юрій Мельничук, старший науковий співробітник Всеукраїнського центру вишивки та килимарства, що в Решетилівці Полтавської області. — Жінку поховали в довгій полотняній сорочці, вишитій шовком та золотом, та у вишитому плащі. А ось першу школу вишивки в Київській Русі було створено ще в ХІ столітті. Її заснувала Анна, сестра Володимира Мономаха. До речі, у Відні, в королівській палаті, зберігається вишита торбинка — гаптована золотими нитками і шовком, яку виготовили в XII столітті в Київській Русі й подарували угорському королю. Цей факт підтверджує, що школи, які заснувала Анна, працювали і виготовляли високоякісні речі.
— У суспільстві тривають суперечки щодо слова “вишиванка”. Чому?
— Бо в давнину українці казали лише “вишита сорочка”. А ось слово “вишиванка” з’явилося набагато пізніше і, ймовірно, пішло з фольклору. Наприклад, з пісні “Іванко, та й Іванко, сорочка-вишиванка...”, — каже Анастасія Фоміна, вишивальниця, дослідниця українського національного одягу. — Зауважу, що традиційна вишита сорочка обов’язково має свою регіональну особливість. Тільки глянувши на неї, можемо визначити, з якої місцевості вона походить. Наприклад, унікальною є клембівська вишита сорочка, яка поширена лише в селі Клембівка на Вінниччині. Якщо сорочка не має правильної регіональної особливості, то це просто вишитий одяг, але він не вважається традиційним. І тоді можна казати — вишиванка, вишита блуза тощо.
— А скільки різновидів українських вишитих сорочок відомо?
● Ю. Мельничук:
— Кожне село могло відрізнятися своєю вишивкою за набором технік, колористикою, орнаментами. Але об’єднує те, що традиційна сорочка мала бути вишитою обов’язково на білому полотні. Загалом в Україні відомо про майже 300 видів вишивальних швів. Також дослідники вирізняють близько 120 знаків і знакових систем. Зокрема, поширений геометричний орнамент, а найпопулярніші — безконечники, восьмикутні зірки, трикутники і чотирикутники. Наприклад, трикутником позначали Святий Дух, Трійцю, а чотирикутник символізував матеріальний добробут.
— З якого віку дівчина у давнину мала вміти вишивати?
● Ю. Мельничук:
— Приблизно з 5 — 6 років. Навіть були обряди посвячення дівчаток у вишивальниці. Наприклад, на Вінниччині п’ятирічній дівчинці давали клаптик полотна, голку з червоною ниткою, і вона мала щось вишити. Потім вишите полотно спалювали і попелом обтирали дівчинці руки, примовляючи, щоб була доброю вишивальницею. Кожній дівчині належало приготувати посаг, зокрема вишити сорочку собі та нареченому. А на Вінниччині дівчата мусили вишити ще й 40 весільних хустин на подарунки гостям!
Цікавий факт — наречений одягав вишиту сорочку нареченої поверх тієї, яку йому вишила мама. Предки вірили, що так чоловік стає ближчим до нареченої. До речі, вишиту сорочку не можна було продати, лише подарувати. Наприклад, чоловіки могли дарувати вишиті сорочки один одному, щоб підкреслити дружбу.
● А. Фоміна:
— У давнину люди часто зберігали свої весільні сорочки до смерті. Було повір’я, що одружених жінку й чоловіка обов’язково мали поховати у вишитих сорочках, щоб на тому світі вони могли знайти одне одного за цим вбранням.
— А чи правда, що вишита сорочка була своєрідним маркером людини?
● Ю. Мельничук:
— Так. По ній, як за паспортом, можна було визначити, звідки людина родом, з якої родини походить — бідної чи багатої, це заміжня жінка чи молодиця. Можна було визначити навіть вік. Діти носили одні сорочки, хлопці та дівчата вже зовсім інші, заміжні жінки чи одружені чоловіки — ще інші. Одяг різнився орнаментами, колірною гамою тощо. Були вишиті сорочки окремо на свята, на піст, на перший вихід у поле.
— Часто сорочки вишивають чорними нитками. Чи символізує цей колір жалобу?
● А. Фоміна:
— Не обов’язково. Наприклад, на Східному Поділлі чорний колір на вишитій сорочці символізує багатство, чорноземи, родючість. У таких дівчата навіть виходили заміж.
— Чи справді вишита сорочка має потужний захист?
● Ю. Мельничук:
— Наші предки вірили, що така сорочка дає захист не тільки фізичний (зігріває у холод і захищає від спеки), а й енергетичний, зокрема оберігає від усього злого. Вишиваючи сорочки, дівчата та жінки промовляли молитви, співали, замовляли — і все це “зашивали” у полотно. Вважалося, що чим більше стібків покладено, тим сильніший захист матиме сорочка. У фільмі “Код нації” ми проводили цікаве дослідження. Вимірювали енергетичне поле людей у буденному одязі (джинсах, футболках тощо) та в народному вбранні. Енергетичне поле в тих, хто був одягнений у вишитий одяг з краю, звідки походять його предки, було більшим майже вдвічі.
