Вона створює пізнавальні відео, цікаво і доступно розповідає пенсіонерам про гаджети, вчить, як сплатити комуналку, користуватися різноманітними застосунками, не втрапити на гачок шахраїв. 66-річна блогерка називає себе “цифровою бабусею” — і з кожним днем стає популярнішою. Та вважає, що на пенсії треба не доживати, а жити.
Пані Галина народилася в Івано-Франківську, навчалася в педінституті на фізматі. Починала працювати вчителькою математики у Запоріжжі, а вже через два роки, у 23, стала заступницею директора школи.
“Я завжди була ініціативна, відверта, постійно чимось цікавилася — любила все нове”, — каже, усміхаючись, Галина Плотницька.
До душі педагогині була психологія, а особливо соціоніка. Вона так захопилася цією наукою, що не просто опанувала її, а й певний час викладала такий предмет в одному з вишів Івано-Франківська. Саме там подружилася з комп’ютером.
“Коли народився перший онук, я частенько їздила до доньки у Вінницю, — згадує співрозмовниця. — А потім народився ще один онук, зять пішов на війну, я переконала дочку переїхати до мене. Невдовзі вона народила двійнят. Коли їм виповнилося 4 місяці, дочці запропонували дуже перспективну роботу в будівельній компанії. Я погодилася доглядати малят — всі діти з народження на моїх руках, то я вже звикла. Розуміла, що доньці треба будувати кар’єру. Тоді я цілковито присвячувала себе сім’ї”.
А коли діти підросли, жінка збагнула, що хоче змінити своє життя й розвиватися.
“У 59 років у мене з’явився перший смартфон. Донька віддала мені свій, бо собі купила новий. Тоді я вже трішки підглядала в соцмережі. Далі стала слухати блог однієї експертки про самооцінку, і це мене підштовхнуло почати робити щось для себе, — зауважує. — Тоді якраз зять звільнився з армії, і міг допомагати доньці з чотирма дітьми. Я ж записалася на курси диджитал-технологій. Одним із завдань було створити сайт. І я це зробила”.
Галина Плотницька створила прототип сайту — такий собі маркетплейс соціального підприємства, де бабусі й дідусі можуть надавати послуги молодим мамам і татам. Далі, серед іншого, організовувала різні курси та майстер-класи, де пенсіонери вивчали англійську, опановували навички володіння комп’ютером, гаджетами тощо.
А згодом прийшла ідея блогу “Цифрова бабуся”. У пані Галини вже є близько 60 пізнавальних відео. Блог веде одразу в трьох соцмережах.
“Ось, наприклад, нещодавно підготувала інформацію про те, як допомогти старшій людині запам’ятати піктограму, — каже блогерка. — Перший крок — дати кнопці ім’я. Скажіть: “Оцей значок — Перекладач. Він допомагає розуміти будь-яку мову”. Мозок любить назви, а не символи. Далі треба придумати асоціації. “Бачите літеру А — це наша, українська. А поряд — інша, іноземна. Отже, ця кнопка перекидає з однієї мови на іншу”. Третій крок — використати колір. “Синє — це програми для читання, тексту і слів”. Усе слід повторити тричі. Після третього разу мозок каже: “О, я це знаю”. Отже, ми, літні люди, не гірші і не слабші від молодих”.
“Цифрова бабуся” не лише вчить підписників, як користуватися смартфоном чи завантажувати застосунки, а й пояснює, наприклад, як повернути інтернет, коли вимкнули світло, “заживити” роутер. “Один “фоловер” написав, що за моїми рекомендаціями маму навчає. Це дуже надихає”, — каже пані Галина. Інколи блогерка долучає до зйомок онуків. Найстаршому вже 17 років, середульшому — 11, наймолодшим — по 7.
А наостанок “цифрова бабуся” ділиться своєю мрією: “Хочу розробити спеціальний додаток, який люди могли б завантажити на свій смартфон. Щоб бабуся чи дідусь, опановуючи гаджет, ні від кого не залежали”.
