У Надвірнянському районі люди врятували від загибелі молоду козулю. Тепер Сорі живе в хліві разом із коровою.
Ще влітку 20-річний Вадим Ковалюк із села Парище йшов до лісу по гриби, аж раптом помітив у річці безпорадну тварину. Кинувся до води й дістав молоденьке дике козеня. Воно було сліпе, а на тілі — глибокі рани від укусів. Поніс додому...
“Козульці було приблизно два місяці”, — розповідає Марія Ковалюк, мати Вадима. Жінка має п’ятеро дітей, чимале господарство. Каже, козулі зраділа. Хутко продезінфікувала рани, обробила їх зеленкою. Поїхала до райцентру у ветаптеку по ліки для очей.
Наступні два тижні відпоювали дику кізку молоком. “Вона така лагідна й безпорадна, така мила, що ми всі прикипіли до неї, — каже жінка. — Назвали її Сорі. Молодші сини, 7-річний Артем і 9-річний Максим, поїли молоком зі шприца. Годували кожні чотири години. Вночі вставала до тварини наче до немовляти”.
Згодом козуля стала пити молоко та воду сама, пастися. Сорі засмакували яблука, морква, виноградне листя. Частують її іноді й сухим хлібом.
“Вдень вона любить лежати, а коли сутеніє — пасеться. Випускаємо її трохи на город, але мусимо пильнувати, бо собаки чують запах дичини — це може бути небезпечно”, — каже господиня. На зиму для Сорі уже заготували запашне сіно та улюблені овочі. На холодну пору сім’я Ковалюків залишить її ще в себе.
“Ми б хотіли випустити козулю до лісу. Але на одне око вона таки не бачить, тому хвилюємось, чи виживе вона в дикій природі. Лікуємо ще, а навесні зробимо висновки”, — додає пані Марія.
Схоже, Сорі у Ковалюків почувається цілком щасливою. До молодших дітей іде на руки, дозволяє себе гладити. А от чужих людей сторониться, утікає. “Одного разу вона вибігла на дорогу крізь прочинені ворота. Пооглядалася, попила води з яру і прожогом повернулася назад. Як не захоче навесні від нас йти до лісу, то ми не проганятимемо, — кажуть Ковалюки. — Хай живе у нас”.
Читайте також текст про вражаючі будні дітей у Карпатах
