Наразі в стаді прикарпатця майже 60 голів. Раніше з козячого молока він виготовляв сири, а тепер — корисне масло гхі.
“Ця робота дає мені радість та душевну втіху, — розповідає Роман Стефанців. — У Грушеві мої батьки мали земельний наділ, і я поставив там будиночок. Поряд росла трава, яку я скошував. Викидати її було шкода, тому придбав декілька кіз. За сім років стадо збільшилося до 60 голів — трохи докупив, також народжувались маленькі. Про своїх кіз можу годинами розповідати. Вони дуже слухняні, тільки поплескаю у долоні — вже біжать до мене. Пасуться мої кізоньки на трьох гектарах землі”.
Господар тримає дві породи кіз. Англо-нубійка славиться найсмачнішим молоком, з якого потім роблять високосортні сири. Її молоко має жирність близько 4% і солодкуватий смак. За словами Романа Стефанціва, американська ламанча — високопродуктивна порода й невибаглива до умов. Доглядає козяче господарство прикарпатець сам. Інколи односельці допомагають з доїнням. Хоч мороки тут небагато, бо весь процес автоматизований.
“У селі дуже важко знайти працівників. Тому покладаюся тільки на себе, — каже господар. — Перші роки із молока виробляв різні сири — еманталь, пармезан, чедер. А потім взявся виготовляти топлене масло гхі. В Індії його ще називають “рідким золотом”. Воно особливе, бо очищене, там нема білка. Для виготовлення масла гхі потрібні сепаратор і міксер. Отож відстоюю молоко в холодильнику, збираю вершки та хвилин 15 їх збиваю. Після того вісім годин суміш умліває на паровій бані. Зберігається масло гхі півтора року в холодильнику. Воно не має ніякого запаху чи присмаку. Із 100 літрів молока виходить два кілограми масла”.
За словами співрозмовника, останні три місяці він щоранку вживає гхі. “Додаю 20 — 30 грамів до теплої каші наприкінці готування. Помітив, що рідше став хворіти, забув про кашель. Крім того, цей продукт не горить і на ньому можна все смажити”, — зауважує Роман Стефанців.
