Бійці, які лікуються та проходять реабілітацію в Івано-Франківську, малювали сакури. Заняття з арттерапії влаштували волонтери.
“Коли на подвір’ї медзакладу почала розквітати сакура, я подумала: а чому б хлопцям не спробувати малювати з натури?” — розповідає Ірина Чмелик, художниця, доцентка кафедри дизайну і теорії мистецтва Карпатського національного університету імені Василя Стефаника. Мисткиня два роки займається волонтерством: арттерапією бійців та малює їхні портрети. Тож вирушили на природу. Асистували художниці п’ять студенток, які також прийшли відвідати захисників і допомогти їм освоїти цей вид живопису.
“Бійці, котрі багато пережили на війні, мають фізичні травми і важкий психологічний стан, не завжди хочуть спілкуватися з волонтерами, — мовить пані Чмелик.— Проте коли бачать дівчат, які вийшли з мольбертами на лікарняне подвір’я, то підходять, цікавляться, що це, навіщо. А ми їм тоді пропонуємо спробувати малювати самим”. Звісно, не всі й не одразу взяли до рук пензлик, проте всі були налаштовані позитивно, — запевняє художниця. До речі, назвали малювання з натури “Операція “Сакура”.
Мольберти для заняття вже були у волонтерському просторі, що діє в лікарні. Пані Ірина закупила лише спеціальний грунтований картон. Пензлі й фарби художниця та студентки принесли свої. Зголосилися спробувати малювати кілька воїнів. Щоправда, спершу вони сумнівалися у своїх здібностях. Та коли почали роботу, то дуже тішилися результатом, дякували, що перемкнулися із лікарняних буднів з процедурами та операціями на щось прекрасне. Малювали навіть без попередніх ескізів. Зображали блакитне небо вгорі, зелену траву внизу, а посередині — квітучу сакуру. Малюнки вийшли простими, але душевними. Заняття тривало до двох з половиною годин.
“Я малював лише в дитинстві, у школі. Ніколи не думав, що знову візьму пензлика до рук, — розповідає Павло Гольченко з Донецька, якого поранили у квітні цього року. — Це виявилося не так важко, навіть пізнавально й приємно”. Ділиться, що зосередився на процесі й малювання допомогло йому забути про біль й думки про погане.
Анатолій Вяткін зобразив три сакури і каже, що вони йому нагадують державний герб України — тризуб. Каже: після такої арттерапії навіть спав міцніше і спокійніше. Іван Броздуха з Київщини намалював аж три картини, на одній з них біля сакури — кіт як символ домашнього затишку. Разом із військовими творити пробували і їхні рідні: діти, дружини, сестри. Дехто з бійців забрав роботи із собою на пам’ять. Інші ж віддали малюнки на аукціон, який провели в лікарні.
За словами Надії Шегди, комунікаційниці та координаторки волонтерського простору, за гроші, зібрані від продажу малюнків та інших мистецьких виробів бійців, які займаються арттерапією у лікарні, придбають авто із пневмопідйомником. Вартість машини — понад 600 тисяч гривень. Вона потрібна для виїзду в місто, адже в медзакладі лікуються поранені воїни з інших областей, тож варто, щоб вони мали змогу побачити Івано-Франківськ, побувати на екскурсіях, концертах, які часто тут проводять.
“Я радий, що ми малювали, — підсумовує Павло Гольченко. — Мистецтво об’єднує, відкриває творчий потенціал, допомагає поліпшити емоційний стан, що дуже важливо для кожного, хто побував на передовій”.
