Черкащанка Ірина Лисак дуже любить фіалки. Раніше культивувала їх лише для себе. А цьогоріч вирішила продавати квіти й віддавати виручені за них гроші на ЗСУ. На війні жінка втратила 24-річного сина, а нині країну захищає її рідний брат. Завдяки фіалкам Ірині вже вдалось закрити потреби армії не на одну тисячу гривень.
“Роман був моєю гордістю й опорою. Після школи здобув фах бармена-ресторатора, потім правознавця. Ще під час АТО, у 19 років, син вирішив стати військовим, — розповідає Ірина Лисак. — Підписав контракт, воював на передовій. У званні старшого солдата служив п’ять років у 72-й бригаді імені Чорних Запорожців. У березні 2022-го Роман загинув під час оборони Харківщини”.
За словами співрозмовниці, хоч і минуло вже три роки, як не стало сина, їй досі нестерпно болить. Бо що може бути страшніше для матері, ніж хоронити власну дитину?!
“Як бачу новини про військових, то відразу плачу. Хочу, аби якнайшвидше закінчилася війна, бо й так дорого заплатила, — додає пані Ірина. — Після похорону сина, аби відволіктись від втрати, взялась волонтерити. Спершу готувала сухі супи для бійців, також частину своєї зарплати віддавала на потреби ЗСУ.
А на початку цього року виникла ще одна ідея, як допомогти військовим. У мене півтори сотні фіалок, маю 15 сортів. Найбільше до вподоби білі, вони символізують чистоту, ніжність, скромність. Як на мене, це квітка миру. Тільки прокидаюсь, відразу до підвіконня — милуюсь своїми вазонками, ставлю їх на столик і напуваю. Квіти — це моя реабілітація. Помітила, що останнім часом охочих допомагати війську меншає. Якось одна з місцевих волонтерських організацій збирала на ремонт дронів. Але збір стояв на місці. Я запропонувала свої фіалки в обмін на донати. Охочих знайшлося чимало. З тих пір вирощую квіти “на армію”. Ціна символічна — 50 гривень. Працює це так: людина скидає кошти волонтерам, яким довіряє, показує квитанцію, а я їй віддаю рослину. Таким чином стимулюю інших не сидіти склавши руки. Вдячна, що чоловік розуміє, що фіалки — то моя розрада від болю і можливість бути корисною, тому допомагає з бандерольками. Вірю, що й син з небес пишається мною”.
