Василь Коржук із села Рівня працює тренером у Верховинській дитячо-юнацькій спортивній школі. На роботу доводиться доїжджати. З мінливою карпатською погодою робити це щодня буває непросто.
“Я з дитинства футбол люблю. Тренерів у нас не було, тож вивчав гру, дивлячись на матчі по телевізору. Правда, у ті часи й телевізора в моїх батьків не було, ходив до сусіда, — розповідає 57-річний прикарпатець. — Згодом, аби тренуватися, мені, хлопчику з бідної багатодітної родини, доводилося щодня долати кілька кілометрів з Верхнього Ясенова у Верховину. Робив це, бо дуже хотів стати спортсменом”.
Після закінчення школи Василеві Коржуку, на жаль, не вдалося вступити в омріяний фізкультурний технікум. Він став студентом будівельного технікуму в Коломиї. Але активно тренувався й тут, показував дуже добрі результати на футбольних змаганнях. Грав за навчальний заклад у командах “Будівельник” і “Черемош”. Далі була служба в армії — у Казахстані на космодромі Байконур. У війську спортсмена запросили в команду “Меліоратор Чимкент”. У 1987 році Василь врешті вступив у фізкультурний технікум, далі навчався в Прикарпатському університеті, одночасно працював вчителем фізкультури.
“Та я вже мав тренерський досвід — проводив заняття з хлопчаками зі свого села і з сусідніх, — каже з усмішкою засновник музею футболу. — Здобув кілька тренерських категорій та ліцензію. З 2001 року працюю у Верховинській ДЮСШ. Кілька разів мене удостоювали звання “Тренер року” на обласному рівні, відзначали нагородами Асоціації футболу України та Івано-Франківщини”. За час роботи пан Василь загалом тренував близько 10 тисяч дітей і дорослих. Нині вони грають за “Динамо”, “Шахтар”, “Прикарпаття”, київську “Оболонь”... Один з його учнів, Ростислав Бобрук, у складі збірної області в 2023 році став переможцем V літньої гімназіади України з футболу та брав участь у чемпіонаті світу серед школярів у Марокко. Із вдячністю тренер згадує своїх хлопців, які тепер захищають Україну. Понад десять воїнів — його вихованців, на превеликий жаль, уже нема серед живих.
Фото з родинного архіву Василя Коржука
Звісно, за роки роботи прикарпатець зібрав багато грамот, медалей, кубків, а також м’ячів, футболок з підписами знаних футболістів, сотні публікацій про гру команд, які тренував. Пам’ятні речі зберігав у кабінеті ДЮСШ та вдома. Врешті дружина з донькою запропонували все зібрати, систематизувати та виставити в окремій кімнаті. Тож у вересні 2023 року Василь Коржук відкрив музей футболу у власному помешканні. Тут зібрано понад 1500 речей. Усе акуратно розставлено на спеціально зроблених полицях, у шафах або прикріплено на стінах. Найбільш цінним експонатом тренер вважає футбольну форму “Шахтаря”, яку йому подарували на 50-ліття. Адже у 2008 — 2016 роках він працював скаутом клубу — добирав для нього здібних футболістів.
Біля своєї хати прикарпатець разом із вихованцями облаштував штучне і звичайне футбольні поля, волейбольний майданчик, тренажерний куток. Дбає тренер і про стадіон у рідному селі Верхній Ясенів, збудований на ділянці, що колись належала його батькові.
Щодня наставник тренує чотири групи юних спортсменів. А в кімнаті-музеї проводить безплатні екскурсії для всіх охочих. Зокрема, розповідає й показує на прикладах, як талановиті футболісти з віддалених гірських сіл досягали спортивних успіхів.
