Це відбуватиметься через Фонд президента з підтримки освіти, науки та спорту, повідомили в МОН.
“Маємо інтерес і готовність з боку викладачів університетів, науковців та експертів з усього світу, зокрема з країн ЄС і НАТО, долучатися до спільних освітніх та наукових розробок, досліджень та проєктів тут, в Україні, а також працювати з українськими студентами й науковцями”, — зазначив заступник міністра освіти й науки Микола Трофименко. В Україні таку ініціативу сприйняли неоднозначно. Багато хто каже, що недоцільно наймати іноземних фахівців, тоді як наші потрапляють під скорочення.
— Це правда, що українські викладачі втрачають роботу, — каже член правління громадської організації “Українська асоціація дослідників освіти” Володимир Бахрушин. — Багато молоді виїхало за кордон — хтось давно планував навчатися в іноземному виші, хтось покинув Україну через війну. Це мільйони, якщо мова про школярів. Через еміграцію дітей, яка накладається на демографічну кризу, кількість випускників шкіл та вступників до університетів з року в рік скорочується. А це означає, що викладачів нам потрібно менше.
Щоправда, я тут не бачу серйозних підстав для побоювання. Тому що сьогодні не буде багато охочих їхати до нас. По-перше, через питання безпеки, по-друге, через розмір зарплат. Наші університети нині, мабуть, лише в поодиноких випадках можуть запропонувати зарплату, яка зацікавить іноземців.
— Роботу іноземних викладачів в Україні, вочевидь, фінансуватимуть коштом грантів із Фонду президента, — зауважує експерт з питань освіти Українського інституту майбутнього Микола Скиба. — Фонд розроблятиме порядок проведення конкурсу, а Міносвіти — затверджуватиме. Далі має бути оголошення конкурсів і відбір кандидатів відповідно до конкретних запитів університетів та наукових установ під освітні програми, дослідницькі напрями чи спільні проєкти. Безумовно, українська сторона має брати до уваги середньомісячну зарплату професорів у провідних іноземних університетах, щоб залучити висококваліфікованих фахівців. На мій погляд, наші викладачі, які добре працюють і є конкурентоспроможними, роботи не втратять.
— А як загалом розцінюєте таку ініціативу?
● В. Бахрушин:
— Це загальноєвропейська практика, коли проводять конкурс для викладачів з різних країн і переможців беруть на роботу. Думаю, наших викладачів, які працюватимуть у європейських державах, буде в рази більше, ніж іноземних, які працюватимуть у нас. У всякому разі контакти між закладами освіти дуже корисні. Не скажу, що досвід та практики європейських вишів завжди кращі за наші. Однак буде можливість порівнювати, і те, що є позитивним, запозичувати. Урешті-решт, участь у міжнародних інноваційних наукових проєктах — це додаткові кошти для наших університетів, зокрема й для викладачів.
● М. Скиба:
— Іноземних викладачів однозначно варто залучати. Бо тут ідеться передусім про тих, чиї досвід і знання унікальні. Самі університети знаходять такого викладача, запрошують. Просто на сьогодні складний механізм, як його працевлаштовувати, тому що не можна просто укласти довгостроковий контракт, треба розбивати роботу на окремі короткострокові заходи. Загалом же двосторонній академічний обмін — важлива частина інтеграції української освіти до європейського освітнього простору.
