Замість бульби, моркви та цибулі на її двадцяти сотках городу ростуть лаванда, спаржа і шафран. А мешкає пані Надія в селі Юрчиха.
“Я вчителька, але за професією не працюю. Наша родина тривалий час мешкала в Черкасах, потім перебрались на батьківщину чоловіка — у село. Люблю працювати на городі, це — моя відрада. А ще охоче експериментую, — розповідає Надія Ярема. — Почалось все зі спаржі. Спробувала її і на смак, сподобалася. У 2023 році придбала насіння й виростила 20 кущів, аби побачити, яка культура у догляді. Зрозуміла, що вирощувати її мені під силу, тому цьогоріч відвела під неї третину городу. Спаржа полюбляє легкі та родючі грунти, помірне поливання і, звісно ж, сонце. Якщо висіяли насіння, то врожаю варто чекати на третій рік. Можна купити саджанці, але ціна кусається. Щоправда, цьогоріч зі спаржею проблеми. Бо вже почався сезон, а надворі дощі та холод. Розвиток пагонів затримується, а перед тим деякі ще й трохи обмерзли. Але загалом, коли збираю урожай, то дивлюсь, щоб рослина не переросла. Роблю зріз впритул до землі, аби спаржа пускала більше пагонів. Зібраний урожай реалізовуємо знайомим і землякам, зазвичай замовлення надходять через соцмережі. Щодо приготування, то просто варимо пагони й на маслі обсмажуємо зі спеціями”.
Крім спаржі, Надія Ярема вирощує шафран і лаванду. Не приховує — давно про це мріяла.
“З 200 квіток шафрану можна отримати лише грам спецій. В Україні він коштує 6 — 7 доларів (близько 250 — 300 гривень), за кордоном — значно дорожче. Тож це чудовий спосіб трохи заробити. Сама спеція може зберігатися дуже довго — аж 100 років. Спершу я купила 30 цибулинок шафрану, потім взялася їх розмножувати. Рослина невибаглива, треба поливати, прополювати та підживлювати. Влітку шафран висихає й ховається під землю. Восени вручну збираю приймочки червоного кольору, з яких роблю чай та приправу, — каже співрозмовниця. — Цього року як пекла паски, то додавала до тіста шафран, і випічка вийшла дуже ароматна. А лаванду висадила заради букетів, можливо, згодом на своєму обійсті влаштовуватиму екскурсії й фотосесії”.
Надія Ярема додає: вирощують разом із чоловіком лише ті культури, які здатні самотужки обробити: “У нас суто ручна праця. Допомагають і батьки. Своєю історією хочемо показати іншим, що не треба боятися експериментувати”.
