Змагання краси відбулось в іспанському ЛасПальмас-Гранде-Канарія. Титул “Місіс Особистість” на ньому здобула 37-річна Наталя Похмурська-Гудим — лікарка, дружина учасника АТО, мати трьох синів (6, 10 й 13 років). У конкурсі брали участь жінки віком від 28 до 45 років. За правилами, кожна має бути в стосунках (заміжня чи в громадянському шлюбі), і не лише красунею, але й соціально реалізованою особистістю.
— Конкурс тривав чотири дні, — розповідає "Експресу" пані Наталія. — Представниці інших країн цікавились Україною, питали, чи ми з росіянами розмовляємо однією мовою. Росіянки стверджували: так, ми братні народи. А я заперечувала. У конкурсі брали участь ще дві учасниці з України. Місіс Донбас — родом із Донецька, проживає у Києві. Друга була з Симферополя, приїхала за українським закордонним паспортом, але у неї директор — росіянин, а в конкурсі національних костюмів вона вийшла з кокошником і матрьошкою...
— А ви яке вбрання обрали?
— Я вийшла в автентичному українському строї, якому 120 років, із родинної колекції двоюрідної сестри. Сукня — з домотканого полотна, вишита дрібним хрестиком, із мережкою. На конкурсі талантів під запис бандури я співала пісню “Якби я мала крила орлині”, перший куплет — українською, а наступні два переклала на англійську. На мені було коричневе плаття, підперезане поясом, наприкінці ж пісні я розщепила пояс, сукня впала, а на мені залишилась військова форма, тоді я розгорнула прапор України. І пояснила, що цю пісню я співала своєму чоловікові та його побратимам, коли приїжджала до них на фронт.
Це пісня — про жінку, яка покинула все, аби бути поряд зі своїм коханим. Багато українок пішли у військо за своїми чоловіками, багато стали волонтерками. Я їздила до чоловіка в 2014 році (він був у Щасті), тоді нашому меншому синові було лише півтора рочка. У 2016-му до Станиці Луганської возила хлопцям їжу, допомагала як медик, плела захисні сітки. Про все це розповідала зі сцени.
— Які ще завдання мали виконати конкурсантки?
— Слід було представити свою роботу на тему боротьби з насильством над жінками. Я продемонструвала мініфільм, у якому були задіяні актори з театру імені Марії Заньковецької. Ідея полягала в тому, що жінка має вміти захиститись і дати відсіч нападникові. А коли судді довідались, що я виховую трьох дітей, працюю лікаркою, навчаюсь в аспірантурі для отримання звання докторки наук, вигукнули іспанською: “О, персона”. Так я отримала свій титул, долучивши його до родинної скарбнички, адже мама та рідна сестра в юності ставали переможницями конкурсів краси.
— Не можу не зробити комплімент. У вас гарна фігура. Як вдається підтримувати форму й мати такий чудовий вигляд?
— При зрості 180 сантиметрів я важу 60 кілограмів. Займаюсь танцем живота, багато бігаю, у раціоні — чимало салатів. Якщо споживаю м’ясо, то лише варене. Та й шкідливих звичок не маю і не мала!
Читайте також про те, чому давні українці закопували зістрижене волосся під вербу, а лисих чоловіків остерігались.
