Перший в історії незалежної України чемпіон світу з дзюдо 34-річний Георгій Зантарая заявив, що йде зі спорту. Після тріумфу на світових змаганнях у 2009 році він здобував лідерство в Європі, потім виборов сім срібних і бронзових нагород на ЧС та ЧЄ. Утім на Олімпійських іграх в Ріо-де-Жанейро та Токіо двічі програвав у першій же сутичці.
“Я вирішив, що на наступну Олімпіаду вже не буду відбиратися. І загалом припиняю всі змагання”, — каже Георгій Зантарая, український спортсмен грузинського походження.
— Якими словами ви б описали свою спортивну кар’єру?
— Весела, яскрава і... плачевна. Спорт дав мені так багато — друзів, заробітки, популярність, можливість мандрувати світом — я не був, здається, лише в Австралії та Індії. Але моя мрія здобути олімпійську медаль так і залишилась мрією. Скажу щиро, я й сам не розумію, що зі мною ставалось на Іграх...
— А яким був найбільший ваш гонорар?
— У дзюдо заробітки набагато менші, ніж у футболі чи тенісі. У нас немає такого, що за перемогу отримуєш пів мільйона доларів. Найбільший мій гонорар, здається, був 30 тисяч доларів. А середній чек за успіх на комерційному турнірі — п’ять тисяч доларів. Крім того, я отримував зарплату, перебував на забезпеченні у збірній України. До речі, завдяки спорту маю дві квартири.
Першу (однокімнатну) мені подарувала держава за титул чемпіона світу, а згодом Федерація дзюдо виділила більшу квартиру — в ній я живу.
— Нагадайте, будь ласка, коли і чому ви переїхали до України.
— Мої батьки втікали від війни у Грузії. Спочатку наша сім’я опинилася в Росії. А в 1993-му ми переїхали до Києва.
— Чи пропонували вам змінити громадянство?
— Грузія пропонувала повернутися. Туреччина наполегливо переманювала. Але Україна дуже багато для мене зробила. Вона мене виростила і виховала. І я не можу її зрадити.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, як в Україні оновили систему військових нагород
