Нодар Каратішвілі — родом із Грузії. Нині живе в Києві. Чоловік багато років викладав радіотехніку, має 20 запатентованих винаходів. І тривалий час його мрія навчитись літати була нездійсненною. “Часто заплющував очі й уявляв себе в кріслі пілота”, — каже Нодар.
Він завжди прагнув досягати більшого. Коли працював у технічному університеті в Грузії, разом із колегами розробив технологію передачі цифрового сигналу через супутникову антену. “Моїм запатентованим винаходом користується весь світ, — з гордістю каже Нодар. — Згодом я викладав студентам-радіотехнікам в Америці, а ще працював в уряді Грузії. Утім дитяча мрія залишалась нездійсненною — я так і не став пілотом літака”.
До України Нодар переїхав у 2004 році. “Випадково знайшов у газеті статтю про клуб, в якому можна політати на літаку, — розповідає чоловік. — А якщо сподобається — то й навчитися ним керувати. Я пішов туди у 72 роки. Щоби отримати ліцензію на пілотування, довелося пройти медкомісію. Через мій вік там відразу вирішили, що я хворий. Водили мене до психіатрів, робили електроенцефалограму, змушували довго ходити по кабінетах та збирати документи. Словом, робили все, щоб я відмовився від ідеї літати. Але я не здався”.
Тоді Нодар вирішив, що вчитиметься пілотування у США. “В американській авіаційній школі заохочують до навчання, — каже чоловік. — Ти в будь-якому віці маєш право отримати ліцензію на керування літаком. Серед студентів там були люди з кардіостимуляторами, проте їх ніхто не обмежував”.
Серед студентів там були люди з кардіостимуляторами, проте їх ніхто не обмежував.
Чоловік розповідає, як проходив медогляд у штаті Флорида. Медогляд тривав 15 хвилин. “Мене запитали: “Пульс є?”, потім виміряли тиск, зробили кардіограму та перевірили зір. І ось я отримав ліцензію пілота на два роки”, — каже він.Навчання Нодара в США тривало п’ять місяців. “Коштувало три тисячі доларів”, — каже він.
Уперше Нодар летів сам із Києва до Сімферополя, потім у Батумі та повертався назад до Києва.
Пенсіонер каже, що у нього була велика мрія — перелетіти Атлантику. Щоб її здійснити, спершу треба було отримати ліцензію пілота літака, що може здійснювати такі далекі рейси. “І я її одержав! — усміхається чоловік. — Летіли ми зі США до Грузії. Двотижневий шлях почався в Атланті, сідали в Канаді, тоді в Гренландії. Далі — Ісландія, Шотландія, Данія, Польща, Україна і нарешті Грузія”.
Під час повітряної подорожі, каже чоловік, не раз опинявся в екстремальних ситуаціях. “Коли летіли з напарником із Канади до Гренландії, наш літак заледенів у повітрі. Скло вкрилося кригою, ми не бачили, куди летимо. Злякалися, але допоміг зв’язок із диспетчерами. Ми знизили висоту, і це нас врятувало, — згадує Нодар. — Коли піднімаєшся на велику висоту, потрібно мати доступ до кисню. Під час польоту я виміряв рівень кисню в організмі спеціальним приладом, виявилося, що він у два рази нижчий за нормальний. Могло початись кисневе голодування — гіпоксія. У льотній школі мене навчили діяти в таких ситуаціях, тож я одягнув кисневу маску, стало легше”.
Коли летіли з напарником із Канади до Гренландії, наш літак заледенів у повітрі. Скло вкрилося кригою, ми не бачили, куди летимо.
Ще один цікавий випадок стався, коли він летів у Шотландію. “Я тоді ввімкнув автопілот і пішов спати. Американець, мій друг, який летів із нами, дуже злякався, коли побачив порожні крісла пілотів! Запанікував: “Як ми летимо? Прокидайтеся швидше!” Я прокинувся від його крику, пояснив, що таке автопілот. Аж тоді він нарешті заспокоївся”.
Нодар має власний літак, який придбав за 40 тисяч доларів. “Це ще доволі дешево, адже купував уже орендований літак, — каже він. — Загалом повітряний транспорт — дорога іграшка. Потрібно платити за оренду стоянки в аероклубі, ремонтувати літак, купувати деталі. Це все коштує 5 — 6 тисяч гривень щомісяця. А ще раз на рік треба проходити техогляд — додайте ще 1000 доларів”.
Нині 83-річний чоловік планує навколосвітню подорож. Продумує маршрут: Китай, Японія, США, Канада...“Часто люди відмовляються від мрії, кажучи: “Я вже застарий”. Але вік не важливий, якщо ви маєте мету!” — підсумовує Нодар.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, як працюють лікарняні клоуни
