Щотижня жителі села Рідківці готують і відправляють захисникам понад тисячу банок каш, тушкованок і паштетів. Аби забезпечити бійців домашньою їжею, облаштували спеціальне приміщення, закупили автоклави. Один із місцевих волонтерів, Василь Грабко, виготовляє зі свинини паштети, а ще — відповідає за логістику. Два роки тому на війні він втратив сина — 25-літнього Дмитра, та не опустив рук. Разом із дружиною продовжує допомагати бійцям.
“До війни син займався футболом, безплатно тренував дітей, був воротарем клубу “Рідківці”. У перші дні повномасштабного вторгнення Дмитро, незважаючи на серйозну травму ноги та гіпс, пішов до військкомату. Спочатку сину відмовляли, але він був наполегливий, — розповідає тато воїна і волонтер Василь Грабко. — Дмитро служив у 14-й бригаді оперативного призначення “Червона калина” Нацгвардії. У травні 2023 року на Донеччині, коли син з побратимами повертались із завдання, в їхню автівку поцілила російська ракета. Посмертно Дмитро нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня. Ця втрата нашій родині болітиме завжди...”
За словами співрозмовника, ще у перші місяці великої війни мешканці села взялись допомагати Силам оборони. Хотіли нагодувати хлопців смачними домашніми стравами, аби вони мали силу бити ворога й захищати країну.
“Спершу ми різали свиней, а тушки возили до храму УГКЦ у Чернівцях, де була кухня і все це м’ясо переробляли, — зауважує пан Василь. — Через певний час взялись робити це у Рідківцях за сприяння місцевої церкви та її настоятеля отця Петра. Трудились у приміщенні школи, а десь рік тому переобладнали гаражі у селі і вже там кипить робота”.
Спектр завдань у волонтерів — чималий. Одні плетуть сітки, інші шукають тушки поросят і потім їх переробляють. Коштами та продуктами допомагають односельчани, фермери, заробітчани з-за кордону та просто небайдужі.
“Є у нас фермер, який вже передав 18 свиней. Буває, на тиждень переробляємо п’ять тушок, а зазвичай — дві-чотири на місяць. Наприклад, із трьох свиней маємо десь до 800 кілограмів м’яса, із цієї кількості виходить 1920 баночок продукції, — зауважує волонтер. — Кухнею займається команда із шести людей. Керує нею ветеран війни Іван Пурич. Маринуємо сало, робимо гречані, рисові та горохові каші з м’ясом, тушкованки, паштети. Маємо п’ять автоклавів, у яких і готуємо консервацію. Я спілкуюсь із воїнами, приймаю запити. Готову продукцію вантажу у свою машину та везу на пошту, потім все це доставляється на Донецький та Харківський напрямки. Активно співпрацюємо з отцем Василем Гасинцем, який і дрони передає бійцям, і допомогу часто їм возить.
Багато допомагаємо односельцям, котрі воюють у 107- й бригаді тероборони. А загалом нікому не відмовляємо, бо на війні чужих нема. Приємно отримувати від захисників повідомлення зі словами вдячності. Воїнам дуже смакує і додає сил наша їжа. А ми зі свого боку хочемо одного — аби кожен боєць повернувся додому живим і здоровим”.
