“Бабусине горнятко дуже цінне для мене, — каже Світлана Копитко-Ілійчук, жителька Верховини, що на Прикарпатті. — Воно дісталось їй ще від її матері, себто моєї прабабусі. Ця чашка датується орієнтовно ХІХ століттям. Вона — найдавніша в моїй колекції”.
Усього в колекції пані Світлани — понад 300 чашок. Це і порцелянові, і керамічні, і заводські, і авторські — з ручним розписом. Більшість — подаровані кимось.
“Деякі ж я знаходжу на барахолках — дуже гарні, цінні, а продають їх за копійки, — каже жінка. — А найдорожчою моєю покупкою стала французька порцелянова чашка за 350 гривень. Таку деякі колекціонери продають майже за півтори тисячі гривень”.
Пані Світлана працює вихователькою у дитячому садочку, також водить групи туристів у гори. Кожен ранок жінки починається з особливого ритуалу кавування.
“Перед цим у весняно-літньо-осінню пору я збираю букет карпатських рослин, — каже жінка. — Далі беру серветку, тарілочку для чашки й саму чашку — заварюю каву і п’ю її, милуючись свіжим букетом трав та квітів. Найчастіше кавую з білої порцелянової чашки 1960-х років. Її придбала на барахолці у Відні. Ще одна улюблена — порцелянова з незабудками”.
У гірські походи пані Світлана також бере улюблені чашки. “Коли робимо привал, наливаю туди з термоса каву, беру щось солоденьке і смакую, насолоджуюсь краєвидами!” — каже вона.
Жінка поділилась у соцмережах фотографією такого відпочинку. Аудиторії настільки сподобалось, що тепер пані Світлана під час кожного кавування у горах робить знімок чашки з кавою на фоні природи й ділиться з друзями в соцмережах.
“А якось зі мною сталася дивовижна історія, пов’язана з моїми горнятками, — каже жінка. — Я поверталась із походу на Терношорську Ладу до Верховини пішки, бо маршрутки не було. Йдучи через Криворівню, побачила жінку, з якою товаришуємо в соцмережах, — пані Ірину. Та приїхала на два дні до Криворівні й шукала, як мені передати чашку, яку привезла з Німеччини. І ось, на підвісному мосту, ми зустрілися. Доля — не інакше!” (Сміється).
Свою колекцію жінка зберігає у двох сервантах. “Утім там уже майже немає місця, — каже вона. — Зізнаюся вам, я мрію відкрити музей чашок, аби їх побачила вся Україна!”
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, як українець став одним із найкращих вчителів у світі за версією премії Global Teacher Award
