Сергій Чижиков — доброволець 1-ї окремої танкової бригади. До повномасштабної війни працював менеджером “Укрпошти”. В перший день повномасштабного вторгнення пішов у військкомат — адже прагнув захистити країну від осатанілого ворога. Приблизно через два тижні пан Сергій збив російський літак-штурмовик Су-34 з ПЗРК “Ігла”.
“Я народився у родині військового. В 1977 році, коли мені було 12, мій батько загинув, — розповідає Сергій Чижиков. — У 1989 році я закінчив Полтавське ракетно-зенітне училище. Після навчання мене направили служити в Німеччину в Західну групу військ. Там я проживав у військовому містечку чотири роки. Був свідком історичного падіння Берлінської стіни”.
А в 1993 році пан Сергій переїхав в Україну. І звільнився з військової служби. Каже, тоді багато офіцерів змушені були звільнятись через низькі зарплати.
“Я на той час мав з дружиною маленьку доньку. Потрібно було забезпечувати родину”, — пояснює він.
Сергій Чижиков здобув вищу освіту за спеціальністю “Менеджмент”, а також — “Фінанси та кредит”. 20 років працював у банківській сфері. А згодом влаштувався менеджером “Укрпошти”.
“У 2014 році в першій хвилі мобілізації пішов служити в 1-шу окрему танкову бригаду. Однак у зону проведення бойових дій так і не потрапив. Я відновлював техніку, був оперативним черговим у військовій частині Чернігова, охороняв аеродром, — каже чоловік. — Коли почалася повномасштабна війна росії проти України, сам пішов добровольцем воювати...”
Вже 4 березня пан Сергій з ПЗРК “Ігла” збив російський літак-штурмовик Су-34. Зізнається: вперше стріляв із цього комплексу. “Під час бойового завдання побачив, як над моєю позицією летить ворожий літак. Треба було йому перешкодити, — пригадує він. — Сам бій тривав секунд 10 — усе відбувалось дуже швидко. Я зробив пуск. Самого потрапляння я не бачив, оскільки дим від ракети закривав весь вигляд. Проте потім дізнався, що літак впав за містом. Пілот катапультувався. Однак його знайшли і знищили”.
Після війни Сергій Чижиков планує повернутися на свою роботу й далі працювати в “Укрпошті”.
До речі, у Сергія двоє дітей. Доньці нині — 30 років, а синові — 23, він служить у ЗСУ.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, як українські чоловіки шукають способи, аби втекти за кордон
