Майстринь, що роблять таку красу, нині дуже мало. Одна з них — 71-річна Ганна Стефак.
Прикарпатка навчилася виготовляти оригінальні весільні вінки понад двадцять років тому. Уміння перейняла від хрещеної матері свого чоловіка — Парасковії Андрійчук. Сталося це випадково. Тітка Парасковія восени, в розпалі весільного сезону, зламала руку й попросила родичку їй допомогти. Пані Ганна погодилася, накупила штучних квіток на базарі й під керівництвом досвідченої майстрині взялася робити вінки з “батогами”. На щастя, їй все одразу вдалося, бо до роботи бралася зі щирою молитвою: дуже хотіла не лише допомогти родичці, але й зробити добру справу. “Весілля — радісна подія. Народжується нова родина, в якій згодом будуть діти. І доки не переведеться український рід, доти буде й наша Україна”, — міркує пані Ганна.
В основі рунгорського вінка — своєрідна “підкова” з дроту, яку прикрашають трьома-чотирма рядами квітів. Спершу на голову нареченої кладуть білу стрічку з білими й рожевими квітами — символами дівочої краси і чистоти. І вже на неї припасовують вінок із червоними, малиновими, жовтими, оранжевими, світло- і темно-зеленими квітами. В останній верхній ряд вінка, що вивищується над головою, вплетено квіти з білими намистинками.
Питаю майстриню, чому смужки квітів на вінку називають батогами. Каже, що, ймовірно, річ у їх чималій довжині — 50 — 60 сантиметрів. А ще здавна весільні смужки порівнювали з рослиною петрів батіг (народна назва цикорію. — Авт.), яка має довгий корінь і тонкі стебла. “Батоги” закидають по волоссю молодої. Виглядає так, ніби вона розквітає. “Це символічно, — мовить пані Ганна. — Адже кожна наречена — як гарна квітка”. Спереду, з двох боків від вінка, майстриня додає довгі білі стрічки із трьома рожевими квітками. З квітів таких самих барв робить букет на капелюх і на груди нареченому.
Вінок і букети виготовляє півтора-два місяці. “Це кропітка робота, — зауважує Ганна Стефак. — Бо на один вінок потрібно кількасот дрібних квітів і кожну треба щільно і міцно прикрутити”. До речі, вінок з “батогами” наречена у Рунгорах надягає вперше за тиждень перед весіллям, коли зі своїм обранцем йде до храму. Майбутнє подружжя, за давніми звичаями, стоїть у першому ряду, тримаючи церковні хоругви. Щодо самого весілля, пояснює майстриня, то воно триває два дні: в суботу і неділю. У перший день наречена може одягти пишне біле плаття, а вже в неділю вбирається суто в народну ношу, а голову знову прикрашає вінком з “батогами”.
